Минулого тижня так звана антикорупційна реформа набула реальніших обрисів: парламент законодавчо визначив процедуру контролю за публічними коштами, принципи формування та діяльності Національного антикорупційного бюро — і стартував конкурсний процес обрання його директора. За посаду очільника НАБУ наразі змагається 161 претендент.

Законопроект № 1660-Д «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро та Національного агентства з питань запобігання корупції», розроблений за європейськими стандартами із урахуванням досвіду грузинських прокурорів, котрі започаткували антикорупційну реформу в Грузії за часів президентства Саакашвілі, став компромісом на базі кількох альтернативних законопроектів та предметом домовленостей і поступок між представленими у парламенті політичними силами та фракціями. Згідно з прийнятим законом Національне бюро, яке має запрацювати у країні за три місяці, буде державним правоохоронним органом, що протидіятиме корупційним правопорушенням, скоєним найвищими посадовими особами, та таким, що є загрозою національній безпеці.

Як обиратимуть та звільнятимуть директора Антикорупційного бюро

Під час доопрацювання законопроекту основні суперечки точилися довкола процедури обрання та звільнення директора АКБУ: чи його призначатиме виключно Президент за поданням конкурсної комісії, чи парламент має обов’язково впливати на цей процес. Зрештою, дійшли такого компромісу:

* конкурсна комісія представляє трьох кандидатів на пост директора Національного антикорупційного бюро;

* з числа трьох кандидатів Президент обирає одного, призначаючи його директором;

* на підставі негативного висновку міжнародного аудиту Президент або парламентська коаліція більшістю у 275 голосів можуть прийняти рішення про відставку директора;

* посаду голови НАБ може обійняти іноземець, у разі прийняття громадянства України.

«Тобто Президент призначає директора, а парламент і Президент можуть його звільнити. Це забезпечить баланс гілок влади в питанні впливу на роботу органу, — пояснив один із авторів законопроекту, лідер фракції БПП та координатор парламентської коаліції Юрій Луценко. — Міжнародний аудит призначатиме та ж номінаційна комісія, яка обирала директора бюро. Міжнародні аудиторські компанії вивчатимуть ефективність роботи керівника: ефективність використання коштів, проведення розслідування. Їх висновок стане підставою для зняття керівника або Президентом, або парламентською більшістю у 275 голосів».

Водночас і у деяких депутатів, і в експертів є багато запитань до такої «точки компромісу» — процедури звільнення очільника антикорупційного бюро. «Я вбачаю в такій системі вирішення кадрового питання можливість хоч і мінімального, але все-таки політичного впливу», — вважає Дмитро Добродомов (БПП).

А голова Центру протидії корупції Віталій Шабунін вбачає у законі можливість політичного звільнення директора Антикорупційного бюро. «Зовнішній міжнародний аудит» це — три людини: один від КМУ, один від ВРУ і один від Президента, — пояснює експерт. — Тобто за домовленістю Президента і прем’єра можна в два кроки викинути директора: 1) двійко (з трьох) Президента і прем’єра в «аудиті» організовує його негативний висновок. 2) Президент на основі висновку «аудиту» одноосібно звільняє Директора Антикорбюро. У когось є ілюзія, що Яценюк і Порошенко дадуть Директору протидіяти вищій політичній корупції? Це серйозно зменшує безперечно позитивні здобутки законопроекту».

Хто на новенького?

Діяльність новоствореної структури за задумом не повинна дублювати інші правоохоронні органи. З’явиться багато новацій. Але деякі функції ще нечітко виписано. На сьогодні ще навіть не визначено приміщення, де працюватиме Бюро.

1. У діяльності Національного антикорупційного бюро впроваджується посада детективів, яка передбачає об’єднання посад слідчого та оперативно-розшукового працівника. «Це, скоріше за все, перспективна посада, яка буде працювати і в органах Міністерства внутрішніх справ, Державного бюро розслідувань та інших правоохоронних органів», — вважає заступник голови Комітету ВР з питань запобігання та протидії корупції Віктор Чумак.

2. Проект закону визначає високий рівень зарплат для працівників Національного антикорупційного бюро — до 20 тисяч гривень.

3. Створюється спеціалізована антикорупційна прокуратура, яка має здійснювати нагляд за додержанням законів про діяльність Національного антикорупційного бюро. Прокурори проходитимуть конкурсний відбір при влаштуванні на роботу із застосуванням детектора брехні.

4. Забороняється працювати в Антикорупційному бюро особам, які за останні 5 років працювали в МВС, СБУ та ГПУ. Також не може бути прийнята на службу в АКБУ особа, якщо у неї в декларації виявлять недостовірні дані, що розходяться в реальними даними більш як на 50 реальних зарплат.

5. Національне антикорупційне бюро відстежуватиме чиновників І і ІІ категорії та пов’язаних із ними осіб. Розширено перелік посадовців, які підпадають під підслідність Антикорупційного бюро. Зокрема, працівники Національного агентства з питань запобігання корупції, а також екс-президенти України.

6. Корупціонери, котрі попалися, але готові співпрацювати зі слідством, зможуть підписати договір із слідством.

Конфіскація майна

Головною метою реформи є не тільки покарати корупціонера, а й конфіскувати награбоване ним майно на користь держави. За новим законом, передбачається дві різні процедури конфіскації майна, нажитого незаконним шляхом, — для фізичних і юридичних осіб. Тобто якщо у суді буде доведено, що міністр — хабарник, але він мешкає у будинку тещі, брата чи водія, які є фіктивними власниками, таке майно може бути конфісковане. Щодо фізичних осіб, пов’язаних із міністром-хабарником, застосовуватиметься кримінальне законодавство. Однак щодо майна, яке пов’язане із хабарником, але числиться за юридичними особами (скажімо, офшорна фірма), за-стосовуватиметься інша процедура цивільного права. І в разі неявки представників офшорної фірми до суду на другий-третій раз суддя зможе прийняти рішення про конфіскацію майна і без їхньої присутності. Мінімальну суму, яка не підпадатиме під конфіскацію майна, спочатку пропонували встановити на рівні 300 тисяч гривень. Зрештою, зійшлися на сумі близько мільйон гривень. Конфісковане майно відійде у дохід держави, а далі — діятимуть законні механізми реалізації через аукціони тощо.

Ця процедура апробована в деяких європейських країнах і показала свою ефективність. Водночас навіть самі законотворці визнають: головне — не повторити грузинських помилок, коли конфісковане майно раптом опинялось у... родичів правоохоронців.

Відкритість публічних коштів

Минулого тижня парламентом було схвалено ще один антикорупційний закон із так званого реанімаційного пакета реформ: «Про відкритість використання публічних коштів»

(№ 0949). Він дозволятиме стежити за всіма витратами коштів державних та комунальних підприємств у режимі онлайн на спеціально-створеному веб-порталі, який має запрацювати до кінця року. Закон було розроблено ще у 2013 році коаліцією громадських активістів за участю понад 20 громадських організацій.

На цьому сайті щоквартально публікуватиметься інформація про заплановане та фактичне використання коштів державного та усіх місцевих бюджетів, бюджетів комунальних підприємств та державних фондів тощо. Зокрема, публікуватиметься інформація стосовно обсягів фінансування, договорів, службових відряджень тощо. Це дозволить громадянам знати, як використовуються державні кошти.

«Будь-який платник податку зможе контролювати, скільки коштів заходить до будь-якого міністерства, скільки витрачається і які кошти витрачаються на закупівлю робіт та послуг, — прокоментував Віктор Чумак. — Крім того, під дію цього закону потрапляють всі підприємства, в яких частка державної власності перевищує 50 відсотків».

Реальна, а не декларативна боротьба

Утім, навіть найкращий закон може таким і залишитися, якщо він не виконуватиметься або не принесе жаданих результатів. Наразі на надскладному й тернистому шляху, який веде до подолання корупції і головне — викорінення цього ганебного явища із свідомості кожного (адже корупціонером є не лише той, хто бере, а й хто дає хабара), приводів до оптимізму ще мало. Реальна, а не декларативна боротьба з корупцією напряму залежить і від реформування всієї правоохоронної системи та судової гілки влади. Минулого тижня депутати відправили у відставку попереднього Генпрокурора і призначили нового, однак жодного резонансного рішення про завершення розслідування злочинів на Майдані чи ув’язнення колишніх високопосадовців за безмежні розкрадання державної казни ми так і не почули. Серед поданих до парламенту кандидатур на призначення суддями безстроково було чимало одіозних імен ще з часів Януковича, які сумнозвісно прославилися надуманими вироками проти активістів Майдану. Інколи складається враження, що антикорупційна реформа, як і багато інших, безумовно, нагальних і назрілих, навіть перезрілих, поки що є гарним барвистим «фантиком» і знову «заговорюється». Скажімо, скільки вже сказано про децентралізацію, ухвалено багато нових законів, передано більше повноважень місцевим громадам, а віз і нині там, бо місцеві громади все більше скуті фінансовими тисками через брак коштів.

Думки з приводу

Єгор СОБОЛЄВ, «Самопоміч»:

— Законодавство, щоб нищити корупціонерів, створене. Посадовець, який не може пояснити своє майно, має віддати його державі і сісти. Міністр, який підозрюється у топ-корупції і збирається втекти, може бути заарештований на 24 години до рішення суду. В Антикорупційне бюро не можна брати тих, хто вже відповідав за боротьбу з корупцією. А ті, хто справді буде боротися, отримуватимуть платню на рівні 20 тисяч гривень для детектива. Тепер значно важливіше і складніше змусити правоохоронні органи та суди виконувати антикорупційне законодавство.

Костянтин ІЩЕЙКІН, фракція БПП:

— Депутати дали чіткий сигнал суспільству про наявність політичної волі та рішучості в боротьбі за подолання, а в перспективі — викорінення корупції. Ухвалений в цілому закон надає антикорупційним органам необхідний правовий інструментарій та запроваджує тонкий механізм стримувань та противаг для збалансованої, ефективної та неупередженої роботи під пильним громадським контролем.

Тетяна ЧОРНОВОЛ, фракція «Народний фронт»:

— Насправді, я б хотіла більше змін. Наприклад, мені не зрозуміло, чому зловживання працівників Антикорупційного бюро повинні розслідувати ті самі працівники бюро? Але, по суті, у загальному форматі це дрібниця. Є ще цілий перелік таких питань, але я виношу їх за дужки, бо важливо було проголосувати за цей законопроект.