Світовий банк довіряє громаді, а не владі

— Газ є, вода є, тільки здоров’я у Бога прошу, — каже Віра Матвіївна Пелех, на подвір’ї якої ми п’ємо смачну-пресмачну (це підтверджено і лабораторними аналізами) воду.

Орест Миколайович і Віра Матвіївна Пелехи перебралися до села, у батьківську хату, коли вийшли на пенсію. Квартиру у Тернополі залишили синові. Звичайно, хотілося мати такі само зручності, що й у місті, але це здавалося нездійсненною мрією. Особливо сутужно було з водою. Вона залягала глибоко, тож сусіди кооперувалися, щоб викопати криницю. А тут вода прибігла у двір. Прокладанню центрального водогону в селі Іванківцях, що у Зборівському районі на Тернопільщині, посприяв Світовий банк. Проект не з дешевих — 540 тисяч гривень. Для мешканців невеликого села, яке колись називали бригадним, така сума була непідйомною. А десять відсотків, які довелося сплатити, громада знайшла. Навіть менше, враховуючи, що частину коштів Малашівській сільській раді, куди входять Іванківці, виділила Тернопільська міська рада — за те, що на її території міське сміттєзвалище.

Софія Миколаївна сказала, що того дня це був другий водогін, який їй довелося вводити в дію. Перший — у селі Грабківцях. До кінця року прокладуть водогони у селах Кабарівцях, Курівцях, Олієві, Мильному, реконструюють шкільну котельню в Озерній, збудують паливну у Мшанецькій школі. Наступного року водогони отримають мешканці сіл Корнилова, Ярославичів, Славного. Ще одну нитку водогону прокладуть у райцентрі, новий спортзал отримає Зборівська гімназія. Усе це — на кошти Світового банку, який виділив для Зборівського району 7 мільйонів гривень.

За словами голови райдержадміністрації, зборівчани просто вскочили в інвестиційний поїзд, що відходив. Ще тиждень-другий — і не бачити б району цих грошей. Адже обов’язкова умова Світового банку — участь у мікропроектах громади. Владі банк не дуже довіряє. Софії Демків протягом кількох днів довелося провести збори у 91 селі району. Слід сказати, подекуди насторожено поставилися до запрошення взяти участь у проектах. Люди думали: Світовий банк так далеко, чи щось вийде з тієї затії... А там, де у селян загорялися очі, вирішили працювати. Особливо оперативно діяла громада Іванківців. Агенцію зі впровадження проекту тут очолила Надія Тарасівна Різник. Місія її була дуже відповідальною, адже банк контролює кожну виділену копійку, було багато замороки з паперами, але впоралися. За експлуатацію водогону також відповідатиме громада. Для цього створено сільський комітет. Люди розохотилися до спільної праці. Мріють разом впорядкувати сільські дороги. Недарма ще Іван Франко писав, що громада — велика сила.

Востаннє водогони у селах Зборівського району прокладали у вісімдесяті роки минулого століття. Переважно у великих селах, де були центральні садиби колгоспів. Мешканці малих сіл про це тільки мріяли. І ось їхні мрії почали здійснюватись. Здавалося б, теж мені ознака цивілізації — водогін. А в людей — свято...

Тернопільська область.

На знімку: Софія Демків (праворуч) смаком води в обійсті Пелехів задоволена.

Фото автора.