Носій є!

Увечері у вівторок повернувся я додому і мерщій до телевізора: як вони там — коаліціянти-підписанти?!.. Тьху ти, так я й гадав: не підписали універсалу, капосні!.. І знову на душі так гидко-гидко стало. Аж ось у кадрі сам пан Президент об’явився, та ще й з доброю звісткою. Якщо підпишуть універсал, каже, тоді призначення прем’єра стане суто технічною проблемою. І додав іще трішечки несподіване й одразу не зовсім зрозуміле: що, мовляв, кандидат у прем’єри мусить перш за все бути носієм гармонізації суспільства...

У мене немов кров оновили. Думка енергійно так запульсувала й дуже наполегливо: хто ж, хто, люди добрі, є отим носієм жаданої гармонізації?!.. Юля? Навряд! Петро? Малоймовірно! Так хто ж, хто?! — кричу я подумки, а самому аж млосно, так я жадаю це знати!.. Аж ось — осяяння! Так, це він, либонь, ще й виключно один, рятівник наш, друже любий!..

— Є такий носій! — на весь голос гукнув я по-ленінськи, від усвідомлення достеменного щастя.

А сам квітну, пишаюся собою за тямущість. Так, це він, улюбленець мільйонів, для кого бути носієм гармоні (по-іншому — акордеона) — звична справа. Теперечки вже й ви, певне, второпали: носій гармонізації в країні — це видатний музикант і народний депутат Ян Табачник, котрий носить гармоні майже все свідоме життя. Та й інструменти в нього чудові і, повірте, не з легких. А хто ще, крім нього, бере такі акорди, котрі тішать душі людські і на сході й на заході?!..

З отим я й заснув гармонізовано, щоб прокинутись у середу безтурботно, адже — геть тривогу! Носій є!!!