Як отак зберігати — не буде чого реставрувати

Працівники Івано-Франківського художнього музею відкрили виставку «Повернення з небуття» — це ікони, і щойно відреставровані, й ті, на яких заледве видно лики святих.

На тлі «помолоділих» ікон, які повернулися до Івано-Франківська з львівських майстерень, шість тьмяних і потрісканих образів та дві скульптури «Святий Станіслав» (Баварська школа різьбярів Туддера і Кутченрайтера), що виставлені поряд, нагадують жебраків, які просять милостині.

На жаль, щоб всі ікони, які того потребують, повернути з небуття, в обласному бюджеті бракує коштів. Їх знайшли лиш на реставрацію восьми шедеврів XVІ—XІX століть. Це ікони «Стрітення», «Благовіщення» (XVІ ст.), «Спас на престолі» та «Благовіщення» (XVІІ ст.), «Апостоли» (1735), «Великомученик Дмитрій» (1843), «Диявольські двері з зображенням архангела Михаїла» (XІX ст.). Наступного року в обласному бюджеті теж планують виділити 190 тисяч гривень. Та це крапля в морі, адже реставрація однієї ікони коштує приблизно 12—14 тисяч гривень. А образів, які ось-ось розсиплються, сотні.

За словами провідного науковця музею Мирослава Аронця, по суті, всі ікони, що є у фондах (більш як 400), та приблизно стільки само культових скульптур потребують реставрації. Виставлені шість ікон та дві скульптури, датовані XVІ—XІX століттями, — найцінніші з них. Мета виставки — не дати загинути творам мистецтва, привернути до них увагу меценатів. Вони, на жаль, не поспішають у рятівники. Тож показати їм приклад вирішили перші особи області й міста. Голова ОДА Роман Ткач узявся за власний кошт відреставрувати ікону вівтаря кінця XVІІІ ст. «Розп’яття з пристоячими», голова обласної ради Ігор Олійник — ікону святого Миколая, а міський голова Івано-Франківська Віктор Анушкевичус — образ Матері Божої. Їх підтримав «Кредобанк» — зобов’язався відреставрувати ще два образи. Отож, тішиться директор музею Михайло Дейнега, дасть Бог, наступного року музей отримає ще п’ять відреставрованих робіт, які не соромно буде показати людям. А що робити з іншими? Якщо реставрувати щороку десяток ікон, то чи всі дочекаються черги? Чи є радикальний і менш витратний вихід з ситуації?

— Ікони, які нещодавно повернулися з реставрації, у 1993 році її уже проходили, — розповідає Мирослав Аронець. — Тобто протрималися вони заледве 13 років. Бо ми усуваємо наслідки, а не причину. А головна причина псування ікон у тім, що приміщення костелу, в якому розміщується музей з 1980 року, зовсім для цього непридатне. Тут вогко, протяги, непостійна температура повітря. Це згубно впливає на ікони. Дерево то набухає від вологи, то розсихається, фарба тріскається й обсипається. Реставруй — не реставруй, а твори не витримують таких випробувань. Отож краще було б переселити музей в інше приміщення, бо реставрація картин, які потім повертаються в непридатні умови — сізіфова праця. У нашому місті є ідеально підходящі споруди. Поки що вирішити справу не вдається. Не хочу наврочити, але, якщо нічого не зміниться, через десять років ікони, так гарно відреставровані, можуть перетворитися на дрова. І така загроза існуватиме постійно, якщо ми не заберемо звідси художній музей.