Голос України - Готуємо юристів і економістів більше, ніж вся Європа

Сучасна українська освіта неадекватна.

Легкість отримання ліцензії на ведення освітньої діяльності призвела до парадоксальної ситуації: вся країна стоїть у черзі за дипломом.

Людина з вищою освітою претендує на вищий рівень життя, певні наукові досягнення в роботі, високий професіоналізм та кваліфіковані навички.

Та чи варто вселяти надію на долучення всіх і майже кожного — лиш тільки отримай диплом — до касти тих, хто володіє знаннями і править світом?

Час від часу інформаційні джерела засвідчують: Україні як спадкоємиці одного зі світових лідерів у галузі біотехніки, озброєння та конструювання бракує інженерів, фізиків, інших спеціалістів технічного спрямування.

Справді, можновладцям варто стимулювати подальше нарощування наукового потенціалу, накопиченого СРСР, — чи не єдиної частини радянської спадщини, за яку можна подякувати Союзу.

Розвиваючи думку про гостру нестачу спеціалістів технічних напрямів, автори часто згадують про перевиробництво економістів та їм подібних.

«Україна сьогодні готує юристів і економістів більше, ніж вся Європа разом узята», — заявив міністр праці та соціальної політики. А кому вони в такій кількості потрібні?..

Очевидним є перевантаження ринку праці людьми, які отримали неякісну освіту. Калейдоскоп назв навчальних закладів майже такий само строкатий, як і назв спеціальностей: журналістика, економіка, фінанси, політологія, маркетинг, усі види менеджменту та діловодства тощо.

Така «освіта» є швидше марною тратою часу та грошей. Молоді люди у пошуках кращої долі, від власної ліні чи бажання «поліпшення життя вже сьогодні», ідуть абикуди. Та чи до світла, до знань?..

Судячи з рекламного опису освітніх послуг, у свіжозареєстрованих освітніх установах майбутніх «фахівців» навчать правильно скласти резюме, оформити договір та вчасно посміхнутися на ділових переговорах.

Який багаж наукових знань та навичок матимуть молоді випускники на виході?

Коли студент-економіст четвертого року навчання Івано-Франківського приватного вузу не може відповісти на запитання, що відбувається з попитом, коли знижується пропозиція, — на очі навертаються сльози.

Можливо, спеціалістів гуманітарних спеціальностей і перевиробництво, але кваліфікованих фахівців не вистачає! Це щось на зразок того, що у нас надурожай буряків, та всі вони кормові...

Освітня система працює за схемою «скосити побільше грошей» зі споживачів освітніх «ведмежих послуг».

У конституційних законах держава загребущими руками бере на себе регулювання економіки, управління процесами міграції та ще інші важливі функції, але у галузь освітньої політики лізти не поспішає.

Коли і наші керманичі нарешті побачать плакати протестантів інших країн проти надання дозволів на освітню діяльність приватних вузів?

Кожній дитині потрібно дати можливість обирати життєвий шлях відповідно до того, що вона може і хоче.

Інакше посередність губиться у нескінченному потоці пропозицій економістів-фінансистів, правників, політологів чи менеджерів. Такі люди не принесуть нічого корисного галузі, якій присвятили кілька років життя, стануть черговою безликою, нереалізованою і загубленою, врешті, особистістю.

А країні потрібні спеціалісти. Інженери-політехніки. Хіміки-органіки. Біологи-селекціонери. Фізики-механіки, конструктори.

Давати красиві коментарі та продаватися почергово жовтим, синім, сіробуромалиновим навчилися, схоже, всі. А хто порахує для уряду реальне зростання ВВП, спрогнозує рівень інфляції та зведе кінці з кінцями у бюджеті?

Подбаймо ж про забезпечення якісного підвищення рівня вищої освіти — щоб через кілька років не лише економісти знали, що відбувається з попитом, коли знижується пропозиція...

Київ.