Каганці

Кандидатові в народні обранці Альберту Шибалову не спалося: непідйомним тягарем тисли на серце проблеми. По-перше, як зарадити власному бізнесові у бурхливому і вкрай заплутаному й небезпечному вирі житейському; по-друге — як при всьому тому стати депутатом. Тяжкі роздуми хвиля за хвилею накочувалися з нічного мороку на його розкуйовджену голову, як раптом щось занадто яскраве, як для нічної пітьми, замерехтіло посеред його великої спальні, і вражений чоловік нарешті збагнув незбагненне: до нього завітав ангел. Контури й риси ангела стали напрочуд чіткими, й ця прекрасна людиноподібна істота вимовила до Альберта дивовижні, дуже красиві та справедливі слова таким голосом, який інакше, ніж янгольським, назвати просто неможливо.

— Вітаю, Альберте, ти став обранцем! — у голосі тому бриніла непідробна гордість за Шибалова. — Небеса підтримуватимуть тебе у шляхетному прагненні послужити власному народу.

Шибалов ураз повірив у справжність того, що відбувалося, адже до парламенту він прагнув виключно для того, щоб сили свої, весь розум і шляхетність віддати, як кажуть, заради ближнього свого. Щоки Шибалова й шия запалали ласкавим весняним теплом, і він подумки відзначив про себе, що нарешті справедливість таки восторжествувала.

— Але, — занепокоєно застеріг ангел, — підтримка небесна можлива лише за умови до крихти щирих та безкорисливих прагнень претендента на відповідальний мандат народної довіри. Скажу більше: на обранця долі чекають усілякі великі та малі самопожертви, ба навіть доволі аскетичний спосіб життя. А про бізнес, що поробиш, доведеться забути...

Палахкотіння щік, вух та шиї миттю згасло. Альберт відчув крижаний арктичний подих від кожного наступного слова ангела. Шибалов не те що зблід, а оповився суцільною крейдяною білизною, що, мабуть, не лишилося непоміченим для ангела.

— Втім, — ледве вловимо усміхнувся посланець небес, — твоя обраність, Альберте, не обов’язкова. Кожна людина сама хазяїн власної долі. І якщо озвучені умови небесної підтримки неприйнятні, досить лише вчасно подати мені про це знак — запалити оцей каганець.

І усміхнений янгол, поставивши на підвіконня маленького каганця, миттю розчинився у пітьмі.

Альберт Шибалов тремтячими спітнілими пальцями облапав поверхню нічника, поки не намацав капосну запальничку й пачку сигарет. Треновані систематичними вправами на тренажерах у фітнес-центрі м’язи легко підкинули його тіло з ліжка і жбурнули до вікна. Від хвилювання, що охопило все єство кандидата в народні обранці, пальці його не слухалися, але все ж викресали вогонь і з першої ж спроби засвітили каганця. Чоловік задихався і тому, прагнучи свіжого повітря, рвонув двері на балкон своєї елітної квартири в елітному будинку елітного мікрорайону, що звався серед людей Царським Селом. Альберт жадібно затягнувся тютюновим димом і подивився навколо з висоти свого чотирнадцятого поверху.

— Ого! — вихопилося здивоване. — Та я тут не один!..

У силі-силенній царськосільських вікон тремтіли тьмяні відблиски ангелових каганців.

Шибалов ледь не зомлів, уздрівши таку картину. Він уперше по-справжньому побачив силу конкуренції у своїй нелегкій і праведній боротьбі.