Держава опиняється у замкнутому колі

— Пенсійна реформа, проанонсована віце-прем’єр-міністром — міністром соціальної політики Сергієм Тігіпком, спрямована насамперед на зменшення дефіциту бюджету Пенсійного фонду, який за минулий рік досяг майже 30 мільярдів гривень. Які ж заходи пропонуються? Ідеологічно урядовий законопроект № 7455 начебто пропонує запровадження другого рівня пенсійного забезпечення — так званої накопичувальної системи. З цього й починається документ. У принципі це прогресивний крок, бо більшість країн Європи мають накопичувальну систему. Але водночас у законопроекті є таке уточнення: накопичувальна система починає діяти тільки після того, як Пенсійний фонд стане бездефіцитним. Однак, за офіційними даними, за минулий рік дефіцит Пенсійного фонду становив 30 мільярдів гривень, а тепер уже заявляють взагалі про 60 мільйонів. Тож, враховуючи ці величезні суми, всі заходи, які пропонуються у законі, дають економію всього один мільярд 700 мільйонів гривень, як написано у пояснювальній записці. Це не розв’язує проблему дефіциту Пенсійного фонду і відкладає на невизначений термін запровадження накопичувальної системи. Адже в найближчі п’ять—десять років зберігатиметься величезний дефіцит Пенсійного фонду. І це залежить від загальної економічної ситуації в країні, чи будуть збільшуватися заробітні плати.

Пенсії нараховуються залежно від відрахувань до Пенсійного фонду із зарплат. Якщо фонд заробітної плати нині заморожений, то, звісно, хоча б що робили, бюджет Пенсійного фонду не збільшиться. Треба знайти можливість провести такі кардинальні економічні реформи, які дали б змогу збільшити хоча б удвічі заробітні плати. І це можливо зробити, якщо зменшити об’єм тіньової економіки, яка нині сягає 50 відсотків. Половина зарплат виплачується у конвертах, не оподатковується, а отже, нічого й не відраховується і до Пенсійного фонду. Для порівняння наведу одну цифру: якщо торік середньомісячна зарплата становила, за статистичними даними, у перерахунку на долари близько 285 доларів, то в сусідній Польщі вона становила 1300 доларів на місяць, у Чехії — 1460 доларів. А у наших сусідів по колишньому СРСР Литві — середньомісячна зарплата сягає 900 доларів. Навіть у Білорусі та Росії — більш як 600 доларів. Відповідно і відрахування до Пенсійного фонду в цих країнах більші.

— Суть цього кроку зводиться, якщо коротко, до такого: підвищити пенсійний вік на п’ять років, спочатку поступово для жінок і військовослужбовців, а потім з часом для решти категорій. А для держслужбовців одразу пропонується підвищити пенсійний вік до 62 років. Водночас, за розрахунками Мінекономіки та Мінсоцпраці, підвищення пенсійного віку даватиме щороку економію всього 500 мільйонів гривень. І це неспівставно ані з бюджетом Пенсійного фонду, ані з його дефіцитом, не вирішує питання зменшення його дефіциту. Чи варто це робити, дратувати мільйони людей? Треба зрозуміти людей передпенсійного віку, яким треба виходити на пенсію через п’ять років, а з прийняттям цього закону їм доведеться ще працювати до пенсії десять років.

— Фактично працюючий пенсіонер буде поставлений перед вибором — отримувати чи пенсію, чи зарплату. Також запроваджується ще одне обмеження — фактичне скасування права виходу на дострокову пенсію за вислугою років, за скороченням штату, за станом здоров’я тощо. Це насамперед стосуватиметься сотень тисяч військовослужбовців, офіцерів. Нині, щоб вийти на пенсію, їм треба мати 20 років вислуги. Скажімо, у 40 чи 45 років майор, підполковник чи полковник, військовослужбовець чи міліціонер, може вийти на пенсію, отримувати більш-менш гідну пенсію і продовжувати працювати. Тепер їм це заборонять — вони, як усі, муситимуть виходити на пенсію у загальноприйнятому віці. Тобто офіцер повинен служити, незалежно від вислуги років, до 60 років. Це вже призвело до того, що з областей надходить тривожна інформація — наприкінці минулого року і на початку нинішнього розпочалися масові звільнення з армії, міліції, особливо офіцерів середньої ланки, які досягли передпенсійного віку. Люди прагнуть вийти швидше на пенсію, до ухвалення закону, щоб отримати гідну пенсію і мати можливість ще десь попрацювати в іншому місці. Адже закон не має зворотної сили. А хто вийде на пенсію пізніше — втратить це право. Для чого це робиться, не зрозуміло. Адже зарплати офіцерів в армії та в міліції невеличкі, у них був стимул працювати, служити державі з надією на те, що через 20 років вони отримуватимуть і пенсію, і зарплату. А тепер це право відбирають.

— При нарахуванні пенсії що більший страховий стаж, тобто термін сплати внесків до Пенсійного фонду, то більший розмір пенсії. Але при збільшенні мінімального стажу і коефіцієнти при обрахунку пенсії будуть меншими. Це призведе до зменшення розміру пенсій і, за розрахунками експертів, торкнеться 12,5 мільйона осіб. Для інвалідів також пропонується збільшити страховий стаж, що призведе до зменшення розмірів пенсій.

На мою думку, уряд пішов не тим шляхом. Треба було починати з кардинального — зміни філософії пенсійного забезпечення. Залишити, як базову, солідарну пенсійну систему, а паралельно запроваджувати накопичувальну систему, вже з цього року. Для її запровадження потрібні роки, 15—20 років, і вона торкнеться лише тих, хто молодше 40 років. Тож треба не відкладати її на невизначений термін. А також розширяти сферу застосування третього рівня пенсійного забезпечення — приватні, корпоративні, галузеві пенсійні фонди. І щоб вони не стали пірамідами на зразок «МММ», держава має гарантувати вклади в цих фондах, залучивши приватних інвесторів, як це відбувається на Заході. Варто було б законодавчо визначити, щоб людина могла сама визначати вік виходу на пенсію — це дуже індивідуально. Хоче працювати після досягнення пенсійного віку, дозволяє здоров’я — ради Бога, нехай працює, давайте її заохочувати, створювати додаткові коефіцієнти. А з другого боку, якщо примусимо людей більше працювати, до 65 років, вони займатимуть робочі місця, на яких би могла працювати молодь після школи чи університету. Тож куди діватися молоді? Поповнювати армію безробітних чи злочинців? Ставати на облік у центри зайнятості — це чергове навантаження на держбюджет, адже держава має виплачувати допомогу з безробіття. Держава опиняється у замкнутому колі — намагається розв’язати одну проблему, а створює нову. Я не бачу в тому шляху, який запропонував уряд, — механічно підвищити пенсійний вік, обмежити виплати працюючим пенсіонерам, заборонити вихід на дострокову пенсію, — виходу з проблеми наповнення Пенсійного фонду. Це лише робить боляче людям. Уряд сам штовхає людей на соціальне невдоволення і протести.