Не обираймо кота в мішку!

«Голос України» передплачую від дня виходу в світ першого номера газети. І весь цей час оформляю одразу річну передплату. Цьогоріч мені навіть пощастило виграти читацький приз. Та я не про це.

Мене як постійного читача приваблює розмаїття думок на шпальтах газети. А як хронічного виборця — дивує те, що система виборів не вдосконалюється, а навпаки. Нині електорат фактично обирає не своїх слуг, а кота в мішку. Більше того: тих «котів» після закінчення виборчої сверблячки ми в очі не бачимо. За попередньої системи виборів мажоритарники хоч вряди-годи, але зустрічалися з виборцями, звітували про роботу в своєму окрузі через місцеві ЗМІ. Відколи на зміну цій системі прийшла пропорційна, маю на увазі партійні списки, не те що живого «слуги» роками не бачимо — пересічний виборець навіть прізвища його не знає. Тому пропоную таке.

Новообраній Верховній Раді України слід прийняти зміни до виборчого закону. Одна з них — до списків кандидатів у народні депутати України кожна партія має внести не менш як 15 кандидатів з кожної області та міст Київ і Севастополь. Загалом (15 х 27) це буде 405 кандидатів від кожної партії. Списки їх опублікувати в місцевій пресі з тим, щоб виборець мав можливість з-поміж висуванців багатьох партій обрати одного. «Котам» залишити 40 місць. Ними може бути як еліта тієї чи іншої партії, так і водій, кухар, син її лідера чи відомого політика. Для регіону все одно — на погоду в ньому вони впливу не матимуть.