Голос України - Сільський голова читатиме поезію на «біс»

Цю істину мало не щодня доводить всім на власному прикладі сільський голова Костянтин Дикунець із Кутківців Чемеровецького району на Хмельниччині (на знімку). Ще не так давно працював він у рідному селі завідувачем клубу. Вся округа знала, як кохається на ліриці Єсеніна, Тютчева, в клубі ніде було яблуку впасти, коли читав Костя вірші зі сцени. Хто міг би подумати, що цей замріяний хлопець зважиться звалити на свої плечі «господарство» сільської ради: заледве живі об’єкти соцкультпобуту, жахливі комунікації, дороги, вічні нестатки в бюджеті... А Дикунець подумав і погодився на пропозицію висунути свою кандидатуру. Аргумент був такий: я в селі живу, покращу добробут і для себе, і для односільчан. Бо саме це питання найголовніше в роботі сільського керівника.

Дикунцю довелося попрацювати в Польщі, коли дома не платили вчасно зарплату. Спочатку на звірофермі, потім господар перевів старанного робітника до пекарні. А коли поляк купив сучасніше обладнання на пекарню, а старе хотів здати на брухт, молодий подолянин попросив його собі. От і є тепер пекарня в Кутківцях, про яку так мріяв Костянтин. По пишні паляниці їдуть сюди здалеку.

Ніхто не вірив, що вдасться прокласти до Кутківців газопровід — усе-таки 16 кілометрів. У 2004 році отримали субвенцію 35 тисяч гривень. Та це — мала дещиця. Були такі, хто посміявся над Дикунцем, коли сільська рада прийняла рішення додати ще чотири тисячі з місцевого бюджету. А Костянтин почитав закони, обійшов кожен двір своїх Кутківців та Дубівки. Створили вуличний комітет. Голова не переклав на його плечі свою ініціативу, а сам же й очолив його. Не повірите: селяни зібрали 448 тисяч гривень! Тепер у кожній оселі — омріяний голубий вогник.

Спритний голова швидко зорієнтувався, коли районна влада пропонувала сільським керівникам 50 тисяч на ремонт водогону, але не прямим фінансуванням, бо кошти вже осіли в «Райсількомунгоспі». Поки інші думали-гадали, як правильно документи оформити, кутковецький голова зробив заявку. Нині водогін працює. Труби вже не рватиме — замінили поліетиленовими.

Тепер сільський голова міркує, як вигідно здати в оренду ставок. І доводиться навіть виховувати тих, кого жаба давить: «А чого йому? Насиплю мішок селітри — риба виздихає». «Дорогі односельчани, ми — одна спільнота. Буде погано сусіду — кожному відгукнеться», — переконує він.

Дикунець вірить, що дуже скоро поїдуть до села відпочивати люди з міст. На чудове молоко просто з-під корівки, на духмяний хліб, на фрукти без нітратів. У селі й поїзд зупиняється! Тут є старий костьол, 500-літня церква, руїни замку Замчисько, гора Баба, пам’ятник герою Канади Пилипу Коновалу, вихідцю з цього села... Ось тоді сільський голова знову читатиме Єсеніна на «біс».

Хмельницька область.

Фото автора.