Без державної підтримки не обійтися

Міський голова Костополя, що на Рівненщині, Євгеній Денисюк (на знімку) обіймає посаду вже третє скликання. Однак напоказ це не виставляє: доки політики між собою чубляться та з’ясовують рейтинги, він дбає про забезпечення життєдіяльності міста. Завдання це нині непросте — все упирається в кошти. Тож доводиться крутитися, рахувати кожну копійку.

Коли Євгеній Денисюк уперше став міським головою, разом з печаткою прийняв і чимало проблем. Комунальні служби були занедбані, майже без техніки, а через низьку зарплату ніхто не хотів іти на роботу... Поступово галузь піднялася з колін: зокрема, придбали необхідну техніку, в тому числі і для ямкових ремонтів доріг, створили власну будівельну бригаду. Тепер у місті порядок, самі ремонтують дороги (їх тут 350 кілометрів), а з’являються кошти — потихеньку прокладають нові. Усе обходиться наполовину дешевше, ніж якби це робили підрядники.

— Нові мікрорайони ще не зовсім упорядковані, — каже міський голова Костополя. — Наведу такі цифри: щороку ми отримуємо близько 500 тисяч гривень транспортного податку, а виконуємо робіт з будівництва та ремонту доріг на два-три мільйони. Навіть за таких темпів нам потрібно буде півстоліття, щоб заасфальтувати всі вулиці у місті. Звичайно, без підтримки держави хоча б у вигляді довготермінових кредитів місцевій владі проблеми не осилити.

— А чому, скажімо, не перейняти б досвід Рівного, де при виділенні земельної ділянки у новому мікрорайоні забудовники мають внести кошти і на благоустрій вулиці, підведення комунікацій? — запитую у Євгенія Олексійовича.

— Ми над цим розмірковували. Тільки не всім костопільчанам оплата такого благоустрою по кишені, — каже міський голова. — Та й будівництво житла нині дуже дороге. То нехай хоч за кілька років, але людина зведе власну хату. Ми зацікавлені в тому, щоб костопільчани будувались. Але є інша проблема — нестача землі. Актуальним стало розширення меж міста. Це можна зробити лише в напрямку сіл Лісопіль, Борщівка, Мала Любаша, оскільки з інших трьох боків місто оточене лісами. Але в цьому напрямку землі розпайовані між селянами. І нам потрібно викуповувати паї, щоб задовольнити заяви двох тисяч черговиків на отримання ділянок під індивідуальне житлове будівництво.

Пішли ще одним шляхом вирішення житлової проблеми: на всі довгобуди і незавершене житлове будівництво знайшли інвесторів, — продовжує Євгеній Денисюк. — Введення великої кількості квартир у такому невеличкому місті, як наше, на мою думку, знизить ціни на житло. Першою ластівкою стане здача 70-квартирного житлового будинку (з довгобудів) на вулиці Крип’якевича.

— Повертаючись до теми комунальної, хочу запитати: місто свого часу мало лише одну свердловину, отже, була загроза безперебійному постачанню води. А як нині обстоять справи з цим?

— Тепер короткочасно відключають водогін тільки через ремонт (готуємо місто до зими). Коли я вперше був обраний міським головою, у Костополі, справді, була лише одна свердловина. Але завдяки продажу земельної ділянки під заправку виручені сто тисяч гривень спрямували на будівництво резервної свердловини. Нині, на жаль, виникла інша проблема — у питній воді, хоч і у незначних кількостях, виявляють формальдегід. Щоб очищати її, потрібно придбати спеціальну установку вартістю півтора мільйона євро. Звичайно ж, у міському бюджеті таких коштів немає. Ми зверталися скрізь, куди тільки можна, по допомогу, але поки що ніхто не відгукнувся.

Про здобутки і проблеми костопільської міської влади можна говорити довго. Серед плюсів — те, що місто багато зробило з підготовки до зими, не має боргів за енергоносії, всі його комунальні служби навчилися заробляти гроші, так само, як і костопільчани, рівень безробіття серед яких, на відміну від сільського населення, останніми роками дуже низький. У Костополі стрімко розвивається малий і середній бізнес, яким влада, за словами чільника міста, якщо не допомагає, то і не заважає. А ось серед серйозних проблем Євгеній Денисюк називає очищення питної води, будівництво очисних споруд, заміну старих водо- і тепломереж тощо.

Фото автора.