Не бачив літа

З 28 березня в нашому третьому під’їзді не працює ліфт, через що я практично не бачив літа. А мені, інваліду першої групи, самому не спуститися з дев’ятого поверху, на якому я мешкаю, а тим паче не піднятися, оскільки після інсульту маю проблеми з пересуванням. Відняло у мене й мову, а тому не можу подзвонити і поскаржитись на цю проблему, яку, крім мене, відчувають ще п’ятеро сусідів-інвалідів першої та другої груп. Тому попросили мою дружину-пенсіонерку Любов Іванівну занести листа начальнику управління житлово-комунального господарства Рівненського міськвиконкому Юрію Собчуку, звернутися до ЖЕКу. Але на наші численні звернення одержуємо лише відписки: мовляв, немає коштів на ремонт. Але ж наш будинок №67-а по вулиці Степана Бандери — перша у Рівному панельна висотка. І за 31 рік, відколи він побудований, тут не міняли ліфта.

Тим часом глухим до наших інвалідських прохань чиновникам байдуже, що ми не можемо обстежитися в лікарів (хто нас знесе донизу і підніме нагору?), подихати свіжим повітрям на лавочці біля під’їзду. Хіба ми не заслужили у держави, на яку пропрацювали багато років, бодай найменшої уваги?

Рівне.