Наші — сильніші!

Таких аншлагів Одеський російський драмтеатр не знав давно. Цими днями тут проходив другий Міжнародний театральний фестиваль «Зустрічі в Одесі».

Щовесни до Санкт-Петербурга з’їжджаються російські театри близького зарубіжжя, а вже другий рік восени вони збираються і в Одесі. «Зустрічі в Одесі» продовжують «Зустрічі в Росії».

— У нашому чудовому місті, — каже директор Одеського російського драматичного театру, заслужений працівник культури України Олександр Копайгора, — є все. Єдине, чого не вистачало для повного щастя, — гідного театрального фестивалю.

Відкрили фестиваль господарі, одесити, виставою Олександра Марданя «Непристойна назва», епіграфом до якої стали слова І. Бабеля: «Добре вигаданій історії нема чого скидатися на справжнє життя. Життя щосили намагається скидатися на добре вигадану історію».

Коли на другий день пітерський Театр на Литейному знайомив одеситів із «Любов’ю і смертю Зінаїди Райх» (як відомо, одеситки за народженням), біля входу до приміщення Одеського театру вишикувалися «великі жебраки». Вони збирали гроші на майбутню постановку одеситами «Гамлета». На хвилиночку, як кажуть у Одесі, цими «жебраками» стали директор Московського театру ім. Єрмолової Марк Гурвич, він самий ще й голова Ради директорів театрів Москви, та його колеги — московські директори театрів. Неважливо, що зібраних грошей вистачить хіба що на капелюх Гамлета, головне — покуражитися: «Ну, в Одесі ми або як?»...

На «ура» приймали в Одесі п’єсу Олександра Борщагівського, котрий, до речі, здобув освіту в Київському театральному інституті, — «Король і Блазень» Ризького російського театру.

— Я вийшов от на цю одеську сцену вперше, — згадував художній керівник і директор Липецького театру драми ім. Толстого Володимир Пахомов, — рівно 50 років тому — день у день. Ах, як ми жили, як ми працювали! Але 33 роки тому мене благополучно «пнув під зад» секретар обкому, чому я тепер дуже радий... Але наскільки я радий тепер стояти знову на цій сцені — не передати словами!

Вони привезли виставу «Іван і Сара», яка йде на сцені Липецького театру з незмінним аншлагом.

Своєрідно прочитав п’єсу Дмитра Мережковського про останній день російського імператора Павла І режисер Ігор Ладенко і творчий колектив харківського «Театру 19».

А після перегляду смішної трагедії Олександра Марданя «Останній герой» Київського театру драми і комедії на лівому березі в постановці Дмитра Богомазова маститі московські критики заявили, що українські театри були набагато сильніші за інших.

За все це театральне «неподобство», яке називається ІІ Міжнародний театральний фестиваль «Зустрічі в Одесі», співголова оргкомітету фестивалю, директор Одеського російського драматичного театру Олександр Копайгора першим в Україні одержав Золоту відзнаку СТД Росії і почесний диплом за підписом Олександра Калягіна.