Голос України - Троєщинські кміти

У лютому цього року «Голос України» надрукував статтю «Виселення серед білого дня» про надзвичайний кміт троєщинських державників, їх неперевершений хист поводитися із законом, як з дишлом — куди повернули, туди й вийшло.

Зігнорувавши рішення Ватутінського райсуду Києва щодо рукоприкладства зятя до тещі, зневажаючи ст. 47 Конституції «Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду», ст. 41 «Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним», ст. 9 ЖК України «Ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом» та ст. 109 ЖК України «Виселення із найманого житлового приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду допускається лише з підстав, установлених законом, у судовому порядку», троєщинські державники-правонігілісти свідомо порушили закон, провели не розподіл житла між зятем і тещею, а цілком захопили силою у пенсіонерки та її молодшої дочки без їх присутності чи згоди всю квартиру, а власницю особового квартирного рахунку відіслали до суду. Та ст. 68 Основного закону України попереджає: «Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності»

А чому ж самі районі чиновники не розібралися як належить, а вирішили встановити в районі право сили? Що з тією пенсіонеркою мати справу, а тут бізнесмен, та ще й харцизького походження. Донецький — це не жарт. Він міцний, як вугілля, і коштовний, як камінь! То чи не за його красиві очі відповідальні посадовці свідомо пішли на порушення законів та ігнорування зазначених статей Конституції?

Принижена й пограбована за допомогою районних чиновників, позбавлена нажитого майна та особистих речей, без теплої одежі та взуття в люті морози, без доступу в квартиру, де «гуманна» старша дочка зі своїм бізнесменом поставили броньовані двері й матері з молодшою дочкою не дали ключів. Нещасна пенсіонерка роками поневірялася по судах, шукаючи справедливості.

У Ватутінському райсуді м. Києва за одне засідання суддя пані Прокопчук розібралася в суті справи, а в Деснянському райсуді м. Києва пані Матвієнко 22 місяці добиралася до правди та відсівала брехню. Нарешті, суддя винесла рішення, яке підтримав апеляційний суд.

Однак у правонігілістичному Деснянському районі м. Києва, де його керманичі вважають доцільним не дію верховенства права й Основного закону України, а право грубої сили і броньованих дверей, скривджена пенсіонерка з молодшою дочкою, маючи на руках рішення Деснянського райсуду м. Києва, підтверджене апеляційним судом, уже більше року не можуть увійти в свою законну квартиру до свого майна та особистих речей. Будь-яке письмове чи усне звернення до правоохоронних органів Деснянського району м. Києва марне.

Зважаючи на надзвичайний кміт деснянських керманичів, гадаємо, їм не складно визначити, що ж то за новий порядок вони встановили на Троєщині, в районі, де діє право сили.

Михайло РОЙ, кореспондент іноземного журналу «Бізнес» по Латинській Америці та Україні.