Голос України - Вода з «Панської криниці»

На Волині ще одним впорядкованим джерелом стало більше. Тепер мешканцям невеликого села Олександрія, що в Камінь-Каширському районі, не буде соромно за претензійну назву свого джерела.

Цю криницю поблизу Олександрії давно звуть «панською». Скільки років їй, ніхто не знає. Кажуть, не одне століття. Є легенда, що колись мандрував цим краєм старець. Суша тоді стояла велика. Висохли майже всі джерела. Попросив подорожній води, а йому в селі відмовили. Вдарив він спересердя ціпком, і з-під землі піднявся струмінь води. Смак її був незрівнянний і мала вона чудодійну силу. Місцеві пани забрали криничку собі. А поруч збудували маєток. Потік був такий сильний, що почало затоплювати околиці. Шлях воді перепинили великим каменем. Кажуть, і зараз його не можна рухати — буде біда. Про це на врочистому освяченні оновленої «Панської криниці» мені розповів сільський голова Качина Олександр Войтюк.

Місцевий житель Олександр Андрусь пам’ятає, як на пагорбі поблизу джерела був панський маєток. Батько Олександра Дем’яновича працював там. Гостювати сюди приїздили вельможі звідусіль. Пили цілющу воду, їли рибу і раки. Криниця була доглянута, мала дерев’яний зруб.

Щоб повернути цьому чарівному куточку його славу, багато праці доклав колектив Камінь-Каширського райуправління водного господарства. Для його керівника Панаса Матвійчука це вже п’яте упорядковане джерело. Кожне гарне по-своєму. Але криничка поблизу Олександрії зроблена з особливою любов’ю. Тепер цей, донедавна заболочений, шматочок узлісся аж засяяв.

Люди майже всім селом прийшли на освячення джерела. І не лише з Олександрії, а й з Качина, інших сіл. Освячення провели настоятель Свято-Успенського храму села Качин отець Георгій і настоятель храму ікони Почаївської Божої Матері в селі Стобихівка отець Сергій. Для нього це подія особлива. Він родом з Качина і змалку пам’ятає цю криничку.

Разом з усіма п’ю кришталево чисту воду. За такою варто з Луцька за 120 кілометрів приїздити. Дехто так і робить. Що вже й казати про тутешніх жителів.

— Колись поруч з криничкою був ставок, — пригадує 74-літня Анастасія Костюк. — Ми завжди у ньому прали. Вода м’яка. Голову як помиєш — не треба ніяких шампунів. Мені воду звідси привозять додому. Борщ, суп, чай з неї дуже смачні виходять. Кажуть, вода лікувальна. Прихворіла, попила її — і легше стало.

— Ми ніколи не забували про криничку, — додає Олександр Андрусь. — Намагалися відновити її. Бетонне кільце привезли з села, коли там будували міст. Узимку воно лопнуло. Потім Василь Павляшик, який працював на автобусі, прибуксував кільце з меліоративної системи. Воно і досі там стоїть. Спасибі людям, які впорядкували криничку...

Ще одну цікаву пам’ятку минувшини показав мені місцевий житель Іван Денейчук. Квіти з панського маєтку, які й досі ростуть неподалік кринички. На жаль, ніхто не знає, як звуться. Але спогад про ті далекі часи люди не нищать. Можливо, саме тому, що квіти пов’язані з цілющим джерелом поблизу Олександрії.

Волинська область.

На знімку: Такими ошатними завжди були криниці на Волинському Поліссі.

Фото автора.