Інвалідність треба виборювати в суді

«Позивач, Ущенко Ніна Іванівна, 1933 року народження, вимагає від Медико-соціальної експертної комісії присвоїти їй, згідно з наданими медичними документами, статус інваліда війни і стягнути в судовому порядку з МСЕК та МОЗ по 25 тисяч гривень за спричинену їхніми діями моральну шкоду».

Киянка Ніна Іванівна виборює свої права в суді. У десять років її було контужено. Після втрати батьків (загинули на війні) дівчинку направили до інтернату. Там перехворіла на черевний тиф та бронхоаденіт (дитячий туберкульоз). Усі медичні виписки було загублено. Та і її саму з лікарні не приїхали забирати — думали, що померла. А в шістдесяті роки жінка повторно захворіла на туберкульоз. Тоді лікарями було встановлено: «Хвороба — рецидив перенесеної у дитинстві».

З усіма можливими довідками та документами Ніна Іванівна пішла до МСЕК (Медико-соціальна експертна комісія), щоб отримати законом гарантований статус інваліда війни. Але там протягом більш як ріку їй призначали нові неправомірні, за словами позивачки, обстеження. А на завершення ще й сказали, що доки не будуть представлені документи з лікарні, датовані 1943 роком, про «інвалідність» можна забути.

— Уявіть, — розповідає вона, — я заходжу, протягую йому заяву, а він, навіть не поглянувши й оком, відкладає її убік і говорить: «Розказуйте». Я почала. Не пройшло й пари хвилин, як він зняв слухавку і розвернувся до мене спиною. Я — 74-річна жінка — стою перед ним і розповідаю, а він не слухає. Мене це обурило. Я підійшла до нього ближче, взяла зі столу заяву і стала її зачитувати. І тут він почав кричати, погрожувати.