Інформують? Ні — гвалтують!

Шановна редакціє «Голосу України»! Я — ваш постійний читач, а тому вирішив свій крик душі висловити саме через свою газету в надії, що хтось із парламентаріїв та урядовців його прочитає.

Річ у тім, що вже несила терпіти оце насильство над нами, громадянами, яке щоденно безперервним агресивним потоком вивертається з екранів наших телевізорів. Я кажу про так звану рекламу. Оці «послуги», які, до речі, нав’язуються населенню без його згоди і відома, змушують звузити інтерес до телепередач тільки переглядом новин.

З кожним днем час корисної інформації у телепрограмах скорочується, а тривалість рекламних пауз — зростає. Логічно було б уже називати «паузами» ті окремі сцени із фільму або шматки тематичної передачі, які вдається побачити між широким масивом рекламних кліпів.

Більшість із цих кліпів «гуляють» роками, а нерідко їх вставляють двічі-тричі в рамках однієї паузи. Маленькі дітки ще не можуть чітко вимовити своє ім’я, зате у них гарно виходить «Будьмо!» або якась «Мерная» на бруньках». Уже не від одного товариша чув про бажання запустити чимось важкеньким в екран телевізора під час нав’язливих повторів про гелі, пасти, прокладки, «торчинпродукти», пиво, горілку тощо. Спиняє одне: шкода потрачених на купівлю «ящика» немалих грошей.

Невже хтось із тих, хто замовляє оцю рекламу, думає, що громадяни при наших достатках, ідучи на ринок чи до магазину, шукатимуть рекламовані товари? Даремно. Поки що для масового покупця основним є ціна, а не бренд. Більше того, поганому товару жодна реклама не допоможе. Навпаки, багато хто вважає: раз рекламують, значить — підсовують «тухлий» товар. Не заперечую класичної думки, що реклама — двигун торгівлі. Проте, на моє глибоке переконання, українська телевізійна реклама — це інформаційна отрута, яка суттєво шкодить людям пізнавати світ, опановувати культуру і освіту.