Голос України - Грабіж і без того злиденних людей...

Пишу Вам, житель села, на прохання багатьох односільчан. Тема дуже животрепетна — Земля! Нині наші «розумники й доброзичливці» з нею такого накоїли, що й пером не описати. Але я хочу торкнутися лише одного аспекту цього питання, яке дуже тривожить нас, простих селян.

Йтиметься про звичайні городи. Вони, звичайно, є в кожного з нас, тому що без них просто неможливо жити. Однак багато хто із стареньких, а в селах сьогодні саме вони переважають, через вік і відсутність здоров’я змушені більшу частину своїх городів віддавати кому завгодно, аби тільки не пропадала земля. Причому за так, за безплатно! А в тих, кому не вдалося це зробити, городи, на жаль, позаростали бур’яном. Аж моторошно дивитися на таке видовище! Й оскільки села наші порожніють з кожним роком дедалі більше, то й видовище це стає просто гнітючим. Коли старі помирають, залишаються хати, городи. Зрозуміло, що онуки, діти, котрі зазвичай мешкають у містах, намагаються їх продати, здебільшого за безцінь. Але де там!..

Наші державні діячі встановили в цьому плані перешкоди, які в жодні розумні рамки не лізуть. Вони встановили такі відсотки на продаж будинків і городів, що практично ніхто тепер не хоче їх купувати. Занадто дорого треба платити в держскарбницю за те, в чому ти практично не маєш потреби. Суми ці вимірюються в тисячах. Мабуть, ці «розумники» про сьогоднішнє село знають лише з чуток. Інакше не зрівняли б ціни на сільські землі до міських, де справді земля на вагу золота. До того ж онук або син, до якого переходить у спадщину ділянка, також повинен тепер сплатити на рахунок державної скарбниці досить солідну суму. Так, у місті така угода, напевно, вигідна. Про село годі й казати. Це справжнісінький грабіж і без того злиденних людей. З ним треба покінчити негайно й безповоротно! Ще кілька десятків років тому такого й близько не було. Продаж сільських будівель здійснювали місцеві сільради. Тепер це все перейшло у відомство нотаріату. І кому це стало вигідно? Невже держава багатіє від того, що села прогресивно порожніють? Криком душі звертаюся до нинішніх обранців народу: скасуйте цю мзду! Ви ж не на Місяці засідаєте! Повинні самі бачити всі ці безглузді парадокси, які гублять села. А найпарадоксальніше те, що неподалік від нашого села, на трасі Запоріжжя — Маріуполь, красується гасло «Буде село, буде Україна!». Так, слова ми навчилися кидати, що називається, на вітер. Тільки зі справами вимальовується зворотний бік медалі.

На жаль, пишу листа і не вірю, що знайдеться депутат, який, прочитавши, візьме його на замітку й потім дасть потрібний хід. Чим зробить дуже корисну справу, і для України загалом, і для селян.

Олександр ШАПОВАЛОВ,житель села Зоряне Розівського району Запорізької області.