18 грудня — Міжнародний день мігранта
Мадура Пперума Аратігі Ашин Рашель і Мадура Пперума Аратігі Нішіка Ніколь уперше побачили море в Одесі. Їхні батьки прибули в Україну зі Шрі-Ланки й очікують надання їм статусу біженців. А в цей час родина смуглих ланікійців мешкає в Пункті тимчасового розміщення біженців, розташованому в курортній зоні Одеси на березі моря.
Сьогодні в цьому затишному чотириповерховому будиночку проживає 153 людини з 30 країн. Війни, політичні чвари, голод, геноцид погнали цих людей з Батьківщини в пошуках кращої долі для себе й своїх дітей. Так вони опинилися в Одесі, де одержали притулок і їжу під дахом Пункту тимчасового розміщення біженців.
У цьому домі дружба — звичай, а братерство — закон. Будинок зведено на кошти, виділені представництвом управління Верховного комісара ООН у справах біженців в Україні. Утримання Пункту тимчасового розміщення біженців здійснюється в рамках державного бюджету України.
Як живеться мешканцям цього оазису милосердя й добра?
— Добре нам тут, нами опікуються, нам допомагають, — розповідали нам біженець із Конго Какеза Мюганга Блез і його дружина Нсай Тереза. У них підростає донька Нурдіна, а все сімейство вже адаптувалося до реалій українського життя.
Традиційно в Пункті розміщення біженців знаходили притулок люди, котрі прибувають із країн Африки, Латинської Америки та Південно-Східної Азії. Але останнім часом Одеса почала приймати після відомих подій біженців з Киргизії та Узбекистану.
Дильшат і Ферузахол Тургунбаєви покинули Киргизію із чотирма дітьми. В Одесі вони очікують одержання статусу біженця й звикають до спокійного життя.
Чим займаються і як живуть мешканці Дому дружби й братерства?
— Головна мета тих, хто прибуває до України — одержати статус біженців, — розповів начальник управління з міграційної служби в Одеській області Іван Супруновський. — Процес — не швидкоплинний й іноді розтягується через необхідність одержання офіційної інформації на кілька місяців.
Ті, хто прибуває до Пункту тимчасового розміщення біженців, проходять первинний медичний огляд, їх знайомлять із правилами проживання й необхідністю виконання цих правил. Нашим підопічним щомісяця видають безплатні продуктові набори. Для тих, хто прагне одержати професію, організовують спеціальні курси для навчання.
Цього року в Одесу разом з батьками, які претендують на одержання статусу біженців, прибуло 12 дітей. Шестеро з них після проведення тестування були зараховані до школи №85, де навчання ведеться українською мовою, троє дітей отримуватимуть освіту російською мовою в 65-й школі, а трьом малятам рекомендовано відвідування курсів з вивчення української мови.
До речі, багато мешканців Пункту тимчасового розміщення біженців досить упевнено говорять українською мовою.
— А як же без знання державної мови можна працювати, — ділилися з нами своїми враженнями біженці з Афганістану Мохамад Сімо Рафік і Мохамад Адела Рафік.
— Україна дала нам притулок, тут в Одесі ми одержали спеціальність перукаря й можливість отримати роботу, — кажуть Сімо й Адела Рафік.
У Пункті розміщення біженців відзначають усі державні свята України й свята країн, звідки вони прибули. І, погодьтеся, незвично слухати виконання державного гімну України на пушту, дарі, узбецькою, португальською, французькою мовами.
Леонід БРОВЧЕНКО, В’ячеслав ВОРОНКОВ.
Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.
Біженець із Конго Какеза Мюганга Блез, його дружина Нсай Тереза та їх донька Нурдіна задоволені умовами свого утримання.
Біженка з Афганістану готує їжу на кухні.
Для дітей підготовано ігрові та навчальні кімнати.
Звичайні клопоти у пральні.
Пункт тимчасового розміщення біженців надійно охороняється.
