Що підточує фундамент будівельного велета

Наприкінці минулого тижня на чергових загальних зборах акціонери холдингової компанії «Київміськбуд» заслухали звіт правління товариства про фінансово-господарську діяльність за 2007 рік і ознайомилися з основними напрямками роботи на перспективу.

Як скромно відзначив президент компанії—голова правління Петро Шилюк, «рік загалом був успішний». Якщо відійти від цього лаконічного визнання заслуг, то промовисті факти й цифри засвідчують, що торік «Київміськбуд» значно збільшив обсяги житлового будівництва. Зокрема, як генпідрядник він забезпечив уведення в експлуатацію 43 багатоповерхових житлових будинків площею 731,7 тисячі квадратних метрів, а обсяги підрядних робіт, виконаних власними силами структур компанії, становлять 4148 мільйонів гривень, що значно більше, ніж у позаминулому році. Досить успішними є й інші показники, котрі підтверджують славу будівельного холдингу як лідера у цій галузі: зростання середньомісячної зарплати, продуктивності праці, рентабельності підприємств. Ще одна, поза сумнівом, приємна цифра: торік товариство одержало понад 44 мільйони чистого прибутку. Це також доказ ефективності роботи правління холдингу.

Однак, на превеликий жаль, чергові збори засвідчили й «чергові» проблеми, які підточують міцний фундамент «Київміськбуду». Акціонери — попри вщерть заповнений зал — були всього-на-всього масовкою при єдиному чоловікові за столом президії. Голова наглядової ради компанії і він же начальник головного управління комунальної власності Київдержміськадміністрації, що розпоряджається 80 відсотками акцій, Анатолій Чуб усі питання вирішував одним підняттям руки. Призначення себе головою зборів, що, між іншим, обурило багатьох присутніх, — це дрібниця порівняно з іншими виявами могутності найбільшого акціонера. «Треба змінити ці корпоративні відносини, бо нині вони не партнерські», — з жалем сказав Петро Шилюк і пообіцяв боротися за зміну ситуації, щоб частка Києва становила «розумну межу — 50 відсотків плюс одна акція».

Цієї болючої теми торкалися й інші промовці. Місто зосередило в своїх руках абсолютну більшість акцій, але не переймається ефективним управлінням компанією. Скоріш навпаки. Як запевнив керівник правління тресту «Київміськбуд 3» Микола Олефір, «десять об’єктів було виведено зі статутного фонду «Київміськбуду», а коштів за них так і не перерахували...»

У виступах неодноразово наголошувалося: відчувається бажання роздерибанити компанію, бо надто наполегливо наглядова рада перетягує ковдру на себе. Одна з найсвіжіших таких силових вправ — намагання передати реєстр холдингу «Термінал-реєстр» — компанії, котра підконтрольна зятю київського градоначальника В. Супруненку. До речі, фінансові потоки холдингу замкнуто також на специфічні банки, далеко не чужі родині міського голови. Однак пан Черновецький «віртуально» — телефонним дзвінком — несподівано для всіх присутніх дозволив не мати справи із «сумнівним реєстратором» і запропонував на цю роль солідну компанію — «Міжнародний фінансовий центр». За що дружно й проголосували, не знаючи, що реєстратором «солідної компанії» є... той самий «Термінал-реєстр».

За порядком денним передбачалося також внести зміни до статуту «Київміськбуду», але Анатолій Чуб як голова зборів після розмови з Черновецьким зняв це питання, «щоб доробити його і затвердити на наступних зборах» масовки. Тим часом Петро Шилюк змушений звертатися до Кабміну з проханням допомогти змінити непаритетність сил або повернути правлінню старі — ще до активних наступальних дій «акціонерів з Хрещатика» — повноваження.