Середні віки на передньому плані

За роки незалежності України відбувається переосмислення історії, культури, літератури давніх часів, зокрема епох Середньовіччя, Ренесансу і Бароко. Особливе значення має формування нової наукової традиції в оцінці середньовічної спадщини (Х — середина ХV століття), що в радянські часи було прерогативою російських вчених. Важливим кроком на цьому шляху стала монографія Ради Михайлової «Художня культура Галицько-Волинської Русі» (К.: Видавничий Дім «Слово», 2007).

Ця праця є першим історико-теоретичним дослідженням художньої культури одного з найбільших територіально-політичних утворень українського середньовіччя — Галицько-Волинської Русі, культурна традиція котрого є важливою складовою національної духовної спадщини. Автор пише: «Невідомі митці — наші далекі пращури — передали в художніх образах думки й почуття, взірці майстерності та вміння, скарби духовності й змістовності. Їх творіння важливі нині як приклади цивілізаційної зрілості народу, їх духовний досвід є безцінним набутком як міра розуміння власного історичного шляху та місії серед інших народів. Мистецька культура Галицько-Волинської держави набуває ваги ще й тому, що додає інформації для відповіді на сучасні запити громадського розвитку України, коли суспільство висуває на передній план питання вироблення ідеалів задля її відродження та всілякого піднесення нації».

У книзі шість розділів: «Місто», «Влада», «Військова дружина», «Церква», «Народ», «Контакти і зв’язки» та три додатки: «Речові скарби Галицько-Волинської Русі (список)», «Словник історичних географічних назв», «Словник імен». Цікаво і по-науковому глибоко та аргументовано виписано в роботі образ міста, зокрема Холма, що зроблено на основі колосальної джерельної бази. Новаторським є погляд дослідниці на феномен влади, зокрема оцінка впливу князівсько-боярського середовища на формування художньої культури, що знайшла свій вияв, зокрема, у виготовленні печаток, одягу, прикрас. Відкриттям Р. Михайлової слід назвати зроблений нею аналіз обряду коронації, де вона акцентує увагу на синтезі європейських традицій із національними. Нову наукову оцінку дає авторка взаємовпливам князівської культури та фольклору. Цікавим і новим є її погляд на культ вершництва, вплив християнства на військову героїку. Дослідниця фактично вперше дала системний аналіз міжнародних зв’язків Галицько-Волинської Русі, зокрема, з Візантією, країнами Закавказзя, державами Сходу та Азії, Балканськими державами, Литвою, Німеччиною, Угорщиною, Великою Моравією, Чехією, Польщею.