Квартирне питання й парапсихологія

Бідолашний інспектор! Йому доручили втрутитися в сусідські розборки, в яких «по суті» не було конфліктуючих сторін. Точніше однієї з них не було: літнє подружжя пішло в кращий світ. А в цьому недосконалому світі обидвоє не раз приходили до сусідів бідкатися. «Він мене тероризує», — плакала вона. «Вона мене не розуміє», — нарікав він. У кожного було власне минуле: колишні сім’ї, нащадки, котрих зіпсувало пекуче квартирне питання: кому дістанеться спадщина?

Після смерті господарів квартира була зачинена упродовж півроку, — до з’ясування спадкових прав. Тут ніхто не проживав. Власне цей факт заперечувала сусідка знизу. Вона закидала ЖЕК скаргами: мовляв, у квартирі небіжчиків хтось уночі стукає, навіть пошкодив її електропроводку. Жеківські комісії з’ясували, що насправді у квартирі нікого немає, а отже, казали позаочі, у скандальної жінки — «глюки». Сусідка звернулася до міліції. Тоді й навідався до нашого будинку дільничний інспектор.

Коли дійшла черга до мене, я підтвердила: пізніми вечорами за стіною свого помешкання не раз чула стукіт. Розповідаю інспектору, що якось запідозрила себе саму в «глюках». Обійшла сусідів, перепитала, чи хтось щось не ремонтує. Ні, ніхто — нічого. Тоді я ввічливо попросила небіжчика не затягувати перестуки допізна, — спати ж хочеться. Допомогло. А може, збіглося в часі...