Пальці

У молодій демократичній державі Мумбалайзії визріла політична криза. Суперечка між президентом Мумбою та спікером Великої Хурми (тутешнього парламенту) Тутумбою розколола суспільство, а найбільше — головний законодавчий орган країни. Пристрасті розпалилися, а лінія вогню між прихильниками конфліктуючих сторін, як це буває, розділила навпіл цілі установи, численні офіси й навіть окремі сім’ї. Протестуючі вийшли на вигін, що навпроти президентського палацу, котрий у разі потреби слугував майданом для відправи усіляких державних урочистостей. Здійнявся шалений гвалт, перекричати який уже не здатні були оратори, попри потужні заморські гучномовці.

Збурені законодавці засідали безперервно й у пристрасних промовах доводили один одному, що, буцімто, саме вони роблять усе виключно за законом, а їхні опоненти — ні! Потік взаємних звинувачень не стихав, але справа ніяк не зрушувалася з місця. Аж ось виступила і єдина жіночка-депутат — рожевощока Ююмба. Вона доречно зауважила, що запевнення у вірності законові несумісні з повсякденними правопорушеннями депутатів, які голосують картками і за себе, і, як-то кажуть, за того хлопця. Адже ті депутати, котрі фактично купили свої мандати, воліють не виконувати депутатські обов’язки, а опікуватися власним бізнесом на бананових плантаціях або ж виганяючи отари на пасовиська.

Депутати, як завжди, спокійнісінько проігнорували б одкровення Ююмби, якби не зухвалий виступ молодого задаваки Папуандри, котрий завжди при нагоді хизувався університетським дипломом, невідомо як здобутим на далеких островах. Капосний хлопчисько сказав таке, від чого навіть припинилося традиційне хропіння у залі товстуна Чучумби.

— У парламенті держави, де я здобував освіту, голосували так, — хизувався Папуандра. — Депутат правою рукою вставляв картку в машину для голосування, а лівого великого пальця притискав до вічка оптичного сенсора, за допомогою якого комп’ютер порівнював пальчик голосуючого з відбитком пальця депутата.

Молодий розумник переможно обвів поглядом принишклу аудиторію й зверхньо кинув:

— Таку машину обдурити неможливо! Отож, придбавши її для голосування у Великій Хурмі, ми вирішимо всі наші проблеми!..

Пізно ввечері до гуртожитку парламенту, де мешкав провінціал Папуандра, вдерлися агенти таємної поліції. Вони обшукали кімнату депутата й нібито знайшли зброю та наркотики, про які молодий законодавець ніколи й гадки не мав. Молодика брутально заштовхали в поліцейську машину і повезли на допит. Нещасний верещав про свою недоторканність, але йому тицьнули папірця про одноголосну згоду Великої Хурми на притягнення злочинця до кримінальної відповідальності. У відділку його стусанами запхали до кімнати, де брали відбитки пальців. Сам пан полковник, начальник відділку, нахилився до борця за справедливість і прогарчав йому просто в сіре змарніле обличчя:

— То що, ха-ха, кажеш, пальчик лівої руки притискають до вічка машинки для голосування? О-хо-хо-хо-хо!..

Несамовита веселість враз змінилася на шалену лють і полковник заволав так, що аж повилазили його підсвинкуваті очі:

— Пальці! Пальці на стіл, падлюко!

Фото Олекси ВАЩЕНКА.