Як у вас із гумором?

Знайшла на стовпі оголошення: «Плодоовощторгу требуются две женщины. Одна на засыпку, другая для закваски. Оплата хорошая». Десь у кінці 80-х, коли вже «кінчалась» радянська влада, я привезла зі своєї малої батьківщини газету «Краматорская правда». На першій сторінці величезними літерами заголовок: «Порадуем Родину досрочным выпуском костылей!». Читачу, ви про які «костилі» подумали? Я теж про них, про милиці. А коли зателефонувала в редакцію і сказала, що заголовок, м’яко кажучи, занадто пафосний, мене запитали, які «костилі» я маю на увазі. А далі почула: «Наш машинобудівний завод випускає їх сотні тонн для прокладання залізничних колій, а точніше — закріплення рейок...»

Слово «дурень» образливе, хоч би як ніжно його вимовляв. Та що поробиш — слова виникають з потреби. З потреби пишуть і великі сатиричні твори. Геніальний чех Ярослав Гашек, перш ніж створити образ безсмертного бравого солдата Швейка, занотував у щоденнику: «Хочу посміятися з усіх дурнів відразу». Це йому вдалося.

Тепер я сприймаю гумор вибірково — тільки той, де є момент несподіванки, де є слова, які відразу ведуть до суті інтриги. Я давно цікавлюсь життям видатних людей. Переповім випадок із життя англійського письменника Бернарда Шоу. Якось він ішов по вулиці й не помітив велосипедиста. Той різко зупинився і розлючено крикнув: «Віслюк!» «А я — Бернард Шоу», — елегантно піднявши капелюха, відрекомендувався письменник.

Справжній сміх не відкидає серйозності і, як правило, робить корисну справу. Змушує соромитись, червоніти, думати. Так, гумор — це життя. Але це ще й життєва позиція гумориста, який нам підказує, радить або застерігає. Як ось письменник, наш сучасник Олександр Каневський: «Погано не те, що ми живемо один раз, а те, що один раз і погано». А далі: «В дитинстві у мене були величезні круглі очі на півобличчя, які ніколи не заплющував, і комуністичний устрій з підземними переходами, без виходу на поверхню, але зі словами: «Треба вірити!»

Це вже не просто гумор, а іронія. Вона теж потрібна в житті. Треба ж і з себе час від часу посміятись. Одна людина скаже: «Ми всі вийшли з гоголівської шинелі». А людина сучасна, з іронічним складом розуму, скаже: «Не погоджуюсь. Ми всі вийшли з шинелі Дзержинського».