нервову систему

У гіршому — до публічних дебатів на «Свободі слова» Савіка Шустера чи без нього, на яких запрошені російські специ з «українського питання» на кшталт Затуліна або Жириновського клоунським епатажем узагалі заводять тему в хащі, дрімучі, мов сибірська тайга. До чого тут повінь, коли морози лютують?

Невже «поміркованість» не може визріти без консультантів з Москви? Якщо претензійним варняканням заїжджого панства ведучий хоче переконати аудиторію в імперських загрозах, то шкода ефірного часу. В нас і без них вистачає пустопорожніх базік. А в них і без жириновських є Путін, Лавров і Балуєвський...

Ніхто серйозно й системно не займається пропагандою євроатлантичної інтеграції. Попри всі наміри, побажання й виділені для цього кошти. Звісно, легше гортати календар у передчутті то квітня, то грудня, щоб потім гнівно махнути ручкою вслід знову транзитному потягу. З готовою валізою чекати на платформі — куди марудніша справа. Але, якщо нинішня влада справді хоче, щоб наші «діти через 15—20 років жили безпечно», треба стан мрій нарешті конвертувати на адекватне сприймання дійсності.

Бо саме від цього пробудження залежить «зелене світло» Всеукраїнського референдуму, на позитивні результати котрого так сподіваються (щоправда, кожен з огляду на своє розуміння «плюсів» і «мінусів») глави обох держав. До речі, цікава аналогія вимальовується. Росія так зосередилася на дотриманні демократії в Україні, так пильнує, щоб український народ не позбавили голосу, що геть занедбала права своїх співвітчизників. Чомусь ніхто з її вищих достойників не здогадався провести бодай найпростіше опитування, чи схвалює одностайно простий трудовий народ участь РФ у ШОС та ОДБК. А раптом мешканцям Калінінграда азійське сонце очі засліплює! Щоправда, з тими, хто проти, демократична влада Російської Федерації не церемониться. Недавно Держдума взагалі «звузила» право росіян на референдуми. Ухвалені в третьому читанні поправки до Закону «Про референдум» забороняють виносити на всенародне голосування питання, що «належить до компетенції федеральних органів влади». А оскільки компетенція у їхньої влади дорівнює відомим повноваженням компетентних органів, то нововведення означають фактичну заборону на плебісцити «від Москви до самих до окраїн». Принаймні це зазначають самі ж російські експерти.

А тепер ще раз згадаємо про «терплячу повагу» до позиції наших сусідів. За всього бажання на неї різко падає попит. Після роз’яснень глави МЗС РФ Сергія Лаврова, що Володимир Путін більш ніж прозорими натяками на повернення «подарованих» нам з імперських плечей територій — якщо ми не зречемся брюссельських амбіцій — не... зазіхав на суверенітет України, хочеться також вдатися до «емоцій». Утім, краще підходить варіант від міністра оборони Юрія Єханурова — «працювати так активно, щоб досягти рівня співпраці Росії з Північноатлантичним альянсом». Прагматичність, знаєте, корисніша, ніж слабкі нерви.