Ще до того, як законодавчо було встановлено порядок обов’язкових конкурсів та аукціонів при передачі міської землі в оренду, міський голова Сергій Мельник та його команда вирішили зробити цю процедуру чесною і відкритою.
Торік провели майже півтора десятка таких конкурсів та аукціонів, на яких передано в оренду понад півсотні ділянок. Надходження до міського бюджету за право оренди, яку сплатили переможці конкурсів, становили понад сім мільйонів гривень. Така стаття з’явилась у міському бюджеті вперше.
Наскільки доступною стала земля для хмельничан і як вони оцінюють дії влади щодо демократизації та відкритості земельних процесів? Відповіді на ці запитання шукали експерти обласної громадської асоціації
Вони опитали дві сотні фізичних та юридичних осіб, які брали участь у конкурсах та аукціонах й отримували землю в оренду. Якщо два роки тому лише третина з них наважились звернутись до міської влади з проханнями про землю, то минулоріч свою удачу спробували вже 77 відсотків опитаних. Лише один респондент заявив, що від нього вимагали хабар за участь в аукціоні. Близько семи відсотків зауважило: їм траплялися випадки відмови у прийманні заяв для участі в конкурсі. Водночас більшість стверджували, що ніяких додаткових документів, окрім передбачених законом, влада не вимагала, до участі в конкурсах допускали всіх охочих. Та й середня оцінка за проведення конкурсу за п’ятибальною шкалою перевищила четвірку.
Однак підсумкові оцінки опитування були неоднозначні. За всіх нововведень половина конкурсантів вважають, що порядок розподілу землі в обласному центрі взагалі не змінився або став ще гірший. Такі результати керівник міського департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Володимир Швець пояснює тим, що влада діє прозоріше і чесніше.
— На мою думку, нові правила не подобаються тим, хто раніше вирішував земельні питання іншими шляхами, в закритих кабінетах, — каже він. — Тепер узяти землю в оренду лише на основі приватних домовленостей неможливо, кожен повинен пройти через відкритий аукціон чи конкурс. Це й спричиняє незадоволення в окремих спритників.
Міська влада не приховує: відкритість конкурсів і аукціонів не зробила землю доступнішою для пересічних хмельничан. Дрібні й середні підприємці не можуть конкурувати з потужними інвесторами в розмірах орендної плати. Отож право бути рівним учасником конкурсу ще не означає фінансову рівність між конкурсантами.
До того ж мрія про оселю на власній землі для тисяч хмельничан може так і залишитись нездійсненною. У черзі на отримання ділянок під індивідуальне будівництво вже більш як сім тисяч осіб. Тих, хто у списку не значиться, але хоче мати землю, — ще більше. Реально ж, ураховуючи межі міста, влада може виділити вдесятеро менше. Стає очевидно: земля — розкіш для багатих. Відтак, попри демократизацію земельних стосунків, шансів стати землевласниками у хмельничан дедалі менше.
Хмельницький.