І не друг він мені, а так...

Лідери правлячої коаліції почали відчиняти один в одного шафи, де, як відомо, в кожного приховано власний «скелет». Досі цього вдавалося уникати, не переходячи межі неписаних правил: про «своїх», як про покійників — або добре, або нічого. Але як утриматися від спокуси в мить, коли, здавалося б, друг, а наступив на улюблений «мозоль» — політичний інтерес?

Виявив один із головних фінансистів помаранчевої революції і член «НУ—НС» Давид Жванія симпатію до Блоку Юлії Тимошенко і... що там у його біографії? Нестиковка з датами у прийнятті громадянства України: чи 10 років пан Жванія мешкав в Україні, чи два. А ще сумнівні зв’язки з російським олігархом Березовським, який теж фінансував помаранчеву революцію, не дуже чисті бізнеси... Тож у головах «соратників» визріло рішення: позбавити грузина Жванію українського громадянства!

Але ж пан Жванія фінансував не лише виборчу кампанію помаранчевих під час революції, а й «НУ—НС». Як його скривдити? У боротьбу за «свого» вступив міністр МВС Юрій Луценко. Утім, безуспішно, оскільки йому самому негайно нагадали старий гріх — побиття глави столичної адміністрації Леоніда Черновецького. І не тільки нагадали, а й повідомили: справа — кримінальна. Тоді Луценко не визнав вини, а мав би піти у відставку, як це зазвичай робиться у країнах демократії. А в нашій — зійшло з рук: скандал згас. Подейкують, не без негласної вказівки «згори».

Нині, після провалу «НУ—НС» на виборах у столиці, стару історію згадали. Та ще встановили, що глава МВС майже 20 разів... 2005 року за державний кошт літав з родиною маршрутами Київ—Одеса, Київ—Сімферополь, Київ—Севастополь, Київ—Бельбек у приватних справах...

Це — стосовно міністра внутрішніх справ, котрий намагався захистити свого фінансового благодійника. Утім, тому й самому палець до рота не клади, бо відкусить. І «відкусив», повідомивши про начебто махінації з наданням українського громадянства дружині Віктора Ющенка: вона, не вийшовши з американського, набула українське громадянство. А також, що їхні діти мають американські документи. І якщо його, Жванію, позбавлять українського громадянства, то він про пана Президента та його сім’ю «почне говорити речі, які не можна й не потрібно говорити».

Яка наживка для колишніх соратників і передовсім для кума (пан Жванія — хрещений батько молодшого сина Президента. — Авт.)! А що він багато дечого може розповісти не лише про Ющенка, а й про всіх його «любих друзів» та оточення, то хто б сумнівався?

А тепер зупинімося, бо про що це ми? Про що дискутують наші політики нині? Про те, хто й кому зробив яку підлість чи хто й кого зрадив, хто й чим зловживав. Президент Ющенко спілкується з главою уряду переважно листами, звинувачуючи то в таких «підступах», то в інших. І Юлія Тимошенко не залишається в боргу, не дуже зважаючи на рішення глави держави. І кожен з них і їхніх однодумців, чи то пак — уже «команди», використовує будь-яку нагоду «втопити» соратника в багні компромату. То хіба їм до реалізації програм розвитку чи реформ! Як і до проблем, що котяться на суспільство, як снігова куля...