Голос України - Чотири етапи непростого шляху

8 червня минає 60 літ діяльності Комісії у справах колишніх партизанів Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років при Верховній Раді України. Коли Український штаб партизанського руху припинив роботу, проблеми подальшої долі колишніх партизанів і підпільників узяла на себе Комісія. Вона працює донині. Доцільно виділити чотири періоди її діяльності.

І період: з червня 1948-го по грудень 1967 року. Комісію очолював двічі Герой Радянського Союзу С. Ковпак.

У роки війни в Україні з фашистами боролася більш як 500-тисячна армія радянських партизанів. В інших формах боротьби брало участь ще 1,5 мільйона — отже, понад 2 мільйони душ. По війні військкомати ними не займались. Цю роботу покладено на Комісію у справах колишніх партизанів. Вона опікувалася обліком, видачею довідок і повідомлень партизанам, підпільникам та їхнім рідним. Про загиблих видавалися довідки — для встановлення пенсій та допомоги їх родинам, довідки для працевлаштування, навчання та ін.

У Комісії щодня особисто приймали більше ста чоловік — окрім розгляду десятків письмових звернень. Комісія брала на облік та видавала необхідні документи не лише тим, хто був у партизанах, а й тим, хто підтримував активний зв’язок з ними. Згодом це положення узаконено в Інструкції про видачу партизанських квитків, затвердженій Постановою Президії Верховної Ради УРСР.

З 1967-го по 1972 рік їх видано понад 60 тисяч. Й досі багато ветеранів просять видати партизанський квиток — для встановлення груп інвалідності внаслідок поранення, контузії чи хвороби в період перебування у партизанах.

З різних причин лише близько 50 тисяч партизанів у роки війни отримали нагороди. Тому Комісія у 1965 році увійшла з відповідною пропозицією до ЦК КПУ, Президії Верховної Ради УРСР. І вже в 1966 році було нагороджено орденами і медалями близько 15 тисяч чоловік, багато з них посмертно.

ІІ період: січень 1968-го — вересень 1989 року. Головував О. Федоров, двічі Герой Радянського Союзу.

Цей період характеризувався вирішенням ряду важливих питань державного та політичного значення. Постановою Політбюро ЦК Компартії України від 28 лютого 1979 року Комісії запропоновано продовжувати роботу з виявлення і уточнення діяльності партизанських загонів і груп, з’ясування персонального складу партійного і комсомольського підпілля, уважної перевірки та розгляду заяв і документів колишніх партизанів і підпільників; продовжувати розробку історії підпільно-партизанського руху.

За участю Комісії писалася історія партизанського руху, що увійшла до 2- і 3-томників «Радянська Україна у роки Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років», 2-томника «Народна війна у тилу фашистських загарбників в Україні 1941—1945 років». Видано «Карту-схему діяльності підпільних партійних і комсомольських органів, організацій і груп, партизанських загонів і з’єднань в Україні у період Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років» і «Карту-схему діяльності комсомольських комітетів і груп у підпіллі та партизанських формуваннях в Україні у роки Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років»

Другий період діяльності Комісії був характерний масштабним увічненням пам’яті подвигів народних месників. Там, де діяли підпільні обкоми, міськкоми, райкоми партії, встановлено меморіальні дошки, пам’ятні знаки, тисячі обелісків. Багатьом вулицям, площам, навчальним закладам, кораблям присвоєно імена героїв. Нині в Україні героїко-патріотичне виховання молоді зведено нанівець, крім Києва, де ця робота триває й сьогодні.

ІІІ період: жовтень 1989-го — березень 1997 року. Очолював Комісію колишній партизан-кулеметник та політрук взводу П. Мусієнко, завідувач відділу ЦК Компартії України.

У роки становлення Української держави Комісія й далі відстоювала інтереси колишніх партизанів. Протягом майже десяти літ ми домагалися визнання учасниками війни (учасниками бойових дій) громадян України, які брали участь у роки Другої світової війни у партизанських формуваннях Західної Європи, та поширенні на них пільг, встановлених для учасників бойових дій. Лише 15 квітня 1991 року Президія Верховної Ради УРСР за поданням Комісії ухвалила відповідну постанову.

Важливим питанням, до розробки якого причетна Комісія, був проект закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту». Закон поліпшив умови життя ветеранів, розширив їх пільги і права, у зв’язку з цим різко зріс обсяг роботи Комісії. Через погіршення життя в Україні багато людей тепер шукають себе у Законі України «Про статус ветеранів...».

У цьому періоді Комісія на два роки опинилась поза законом. Бо нова Конституція не передбачала такого органу влади, як Президія Верховної Ради, за якої майже 50 літ діяла Комісія.

ІV період: з березня 1997 року і понині. Голова Комісії В. Коньков.

Четвертий і, очевидно, завершальний період діяльності важливий тим, що офіційно вирішено долю Комісії як державного органу при Верховній Раді України. Хоча було розпорядження про вилучення Комісії з апарату Верховної Ради і передачу її до Держкомітету у справах ветеранів війни та воєнних конфліктів в іноземних державах. Ми це розпорядження оспорили і його скасували.

Важливою акцією Комісії було встановлення державного свята — Дня партизанської слави. Президент Кучма 30 жовтня 2001 року підписав указ: цей День має відзначатися 22 вересня (коли в 1941 році партизани Ковпака виступили проти німців). Вперше свято відзначено 2002 року на високому державному рівні.

А 10 лютого 2005-го Комісія ухвалила рішення «Про заснування в Україні бойового Штандарту «Український партизанський фронт 1941—1944 років». Цим документом навічно закріплено в історії роль і заслуги підпільно-партизанського руху.

Важливим напрямом діяльності Комісії у цьому періоді діяльності була активна участь у законотворчому процесі. Зокрема, 1997 року за ініціативою Комісії прийнято Закон України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» — про переведення учасників бойових дій колишніх партизанів і підпільників з інвалідності від загального захворювання на інвалідність війни.

Історичний екскурс у 60-річну діяльність Комісії має велике значення, особливо коли йдеться про відстоювання правдивості історії партизанського руху від нападок фальсифікаторів.

Заключним акордом у боротьбі з фальсифікаторами стане видання книги-альманаху «Партизанська і підпільна боротьба (1941—1944 роки). Історія, люди, події і факти». У цьому виданні об’єктивно викладено історію боротьби партизанів і підпільників з ворогом у роки Великої Вітчизняної війни, дано відповідь на любительські публікації і вигадки. Книга написана на основі архівних документів, описання очевидців, з урахуванням уже сформованої і документально обґрунтованої історії про підпільно-партизанський рух в Україні. Рукопис перебуває в роботі Парламентського видавництва Верховної Ради України.

Василь КОНЬКОВ,голова Комісії у справах колишніх партизанів Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років при Верховній Раді України, кандидат історичних наук, доктор філософії, капітан І рангу у відставці.