Сьогодні пізно. Треба було вчора

Тільки повні невігласи в темі (звичайно, якщо це не пояснюється іншими причинами) можуть «дивуватися», чому Україна квапиться зазирнути в 2017 рік, який «настає не завтра», щоб нагадати Росії, що її Чорноморському флоту в Криму час «збирати пожитки». Змушені ще раз нагадати для нетямущих: флот з його інфраструктурою не бушлат, який можна запакувати у валізу в останній день оренди і, розпустивши за бризом стрічки безкозирки, вдарити в прощальні закаблуки.

Як стверджує директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак, «якщо виведенням флоту не займатися, то ми можемо мати в 2017 році ситуацію, що вивести його фізично буде неможливо. Адже, за нашими оцінками, для підготовки виведення флоту з Севастополя треба від чотирьох до семи років — залежно від інтенсивності взаємодії двох держав. ... На фізичне виведення всіх структур флоту треба, крім підготовки, ще два-три роки. За один день це зробити неможливо... Такі комплексні завдання мають вирішуватися навіть уже не сьогодні, а вчора...»

Цю позицію підтримує і колишній командувач ВМС України, віце-адмірал Володимир Безкоровайний. Свого часу в інтерв’ю «Голосу України» він заявив: «Якщо в 2016 році ми попередимо, що не продовжуємо дію угоди, то Росія відповість: вона погоджується вивести флот, але їй на це потрібно ще 25 років...»

Тобто, повідомивши заздалегідь російську сторону про неможливість пролонгації перебування її військових формувань на нашій території, Україна справді демонструє жест добросусідства. Який би вигляд вона мала, якби 25 травня 2017 року бовкнула: «Прощавайте, щоб завтра вас тут не стояло»? Хіба так належить поводитися братній країні? Стратегічні партнери не виштовхують у «судний день» дружній нам флот у корму кораблів.

Попри гнів офіційної Москви і патякання кремлівських підспівувачів в Україні про «нерозважливу політику» Києва в «чорноморськофлотських питаннях», російські специ зрозуміли суть одержаних від нашого Президента й РНБО месиджів. Залишивши Кремлю кремлеве — корчити міну, сподіваючись на прихід «свого генерал-губернатора Малоросії» після президентських виборів в Україні, вони почали нарешті в Новоросійську будівництво захисного молу для кораблів. Це означає, що саме тут окопається повноцінна військово-морська база ЧФ РФ.

Досі, як відомо, головнокомандувач ВМФ Росії Володимир Висоцький, погрожуючи збільшенням бойових кораблів у Севастополі, визнавав, що «розмахування крейсерами» — всього-на-всього політичний жест, тому сором’язливо припускав, що ЧФ після 2017 року може перебазуватися в басейн Середземного моря. Нині, схоже, сірійський порт Тартус втратив свою привабливість для росіян. Будуючи захисний мол у пункті штормових вітрів, тамтешнє керівництво визнає: повноцінна військово-морська база має облаштуватися все-таки в Новоросійську. Скажіть після цього, хіба Україна даремно попереджала Росію про неминуче наближення 2017 року?

...А тих, в кого таки залишаються побоювання, що «чобіт НАТО» витіснить нам «миролюбний» черевик російських чорноморців, повідомляємо: нам нині загрожує не «агресивний» Альянс, а «мирна» російська хімічна зброя. Майже за анекдотом чеченських повстанців: бандформування Дудаєва по-звірячому збили літак, що мирно бомбардував місто Грозний. За 70 кілометрів від українського кордону, в Брянській області, розпочалося будівництво об’єкта зі знищення хімічної зброї. МЗС України вже двічі надсилав ноту російській стороні з проханням надати інформацію про технологічні параметри цього об’єкта, його екологічні виміри. Проте РФ вперто мовчить, наче її чорноморець під час блокування активістами Студентського братства «прихоплених» українських маяків. Хто кому головний біль — самі оцініть ситуацію...