Голос України - Спочатку кудись вступаємо...

Кабмін обговорюватиме законопроекти щодо адаптації економіки до умов членства України в СОТ. Кількома днями раніше він, за дорученням Верховної Ради, хоч і з запізненням на два місяці, запропонував пакет заходів, котрий ураховує всі можливі проблеми, з якими може зіткнутися вітчизняна економіка.

Щоправда, невідомо, наскільки в них ураховано рекомендації представників різних секторів, хоч вони, за словами урядовців, і передбачають «недопущення негативного впливу світових ринкових тенденцій на українських виробників».

А «негативний вплив» може бути передовсім на ризикові галузі економіки — сільське господарство, машинобудування, легку промисловість, де відсутність захисту для вітчизняних виробників спричинить негативні наслідки для членства України у світовому торговельному клубі. То чи «замовить» Кабмін слово передовсім про них, зокрема аграріїв, і чи достатньо цього буде, щоб упоратися з викликами світового ринку?

Хоч уряд і запевняє, що на це в державному бюджеті передбачено 9 млрд. 124 млн. грн., а також компенсацію — через програми підтримки найдепресивніших секторів у сільському господарстві, де дотації на різні види продукції буде збільшено на 30—40 відсотків, проте ціни на світових ринках — продовольчому та енергоносіїв — постійно зростають. Отож важко стверджувати, що передбачених бюджетом коштів не забракне.

Проте фахівців непокоїть інша небезпека: вітчизняні виробники нині ще більше, ніж досі, мають проблеми з доступом на зарубіжні ринки. Приміром, знизивши мита на тваринницьку продукцію для іноземних виробників, уряд не подбав про те, щоб на тамтешні ринки, зокрема ЄС і навіть Росії, потрапили українські тваринники зі своїм товаром.

Тим часом передбачалося, що участь України в СОТ мала бути «дзеркальною»: вигідно світові — вигідно нам. Однак поки що це співробітництво — вулиця мало не з одностороннім рухом: до нас. Адже перевагами світового торговельного клубу може користуватися далеко не кожен наш товаровиробник, оскільки до цього не готове насамперед українське законодавство.

Чому? Адже до членства в СОТ ми прямували упродовж майже двох десятиліть. Утім, не так прямували, як експлуатували цю тему на політичних полях бою, забувши про реальні потреби власних виробників. Нині в пожежному порядку «ухвалюємо заходи та намічаємо плани». Але поїзд уже набрав швидкості: поки ми на ходу намагаємось «адаптуватися», спритніші за нас користуються благами, займаючи дедалі більшу нішу на ринку — ту, яка мала б належати нам.

Уряд намагається надолужити втрачене. Але коли зважити, що і в уряді, і в парламенті засідає значна кількість олігархів, у котрих власні інтереси, то процес може розтягнутися на роки. Про збитки, що їх зазнають у результаті декілька галузей економіки, годі говорити...

Чи варто дивуватися? Адже жодна політична сила, котра була при владі впродовж останніх десяти років, практично не займалася підготовкою економіки до роботи в умовах СОТ, зокрема й адаптацією законодавства, мабуть, залишаючи це «на потім». «Потім» настало чомусь, як стихійне лихо — раптово і вже сьогодні.