Чия агресія краща?

Переглянула проанонсовану УНІАН передачу «Re:акція» на «5 каналі» під назвою «Антиєвропейська футбольна істерія». Якщо коротко, то йшлося про начебто не зовсім нормальну, на думку авторів, реакцію російських уболівальників на перемогу у чвертьфіналі чемпіонату Європи з футболу збірної Росії, у якій колеги-телевізійники вбачають «агресію радості», спрямовану проти... України та Європи загалом.

Але дісталося не так російським, як українським уболівальникам, котрі горлали: «Ура! Росія перемогла» чи щось у цьому дусі. Автори передачі та її ведучі вважають це... неадекватною реакцією, бо запросили до участі в передачі психолога, щоб той, мабуть, поставив діагноз. А до студії — двох спортивних оглядачів, один з яких вважає колегу не патріотом України, бо той відверто вболівав за збірну сусідньої країни.

Щоправда, сам його коментарів не чув, а лише відгуки, проте «осуджує». Марно намагався колега відбитися, що вболівав не за країну, а за красивий футбол, продемонстрований збірною Росії, — тавро зрадника одержав. «Патріот» вважає: вболівати за команду Росії громадяни України не повинні, оскільки це принижує їхню... гідність. А російські вболівальники, на його думку, — екстремісти, тамтешня влада спрямовує величезні кошти на розвиток спорту винятково для того, щоб агресивно настроювати людей проти Європи.

Не відставала від колеги й ведуча, котра вимагала від психолога відповіді на запитання, як їй, громадянці України, реагувати не лише на агресивну радість росіян, а й на таку само радість вітчизняних уболівальників сусідньої країни. Країни, що «мало не відібрала Тузлу та вважає Севастополь російським містом»? Коли ж психолог зауважила, що аж ніяк негоже на «агресію радості» відповідати «агресією зла», ведуча повідомила глядачам, що це був коментар психолога — «етнічної росіянки, яка мешкає в Україні».

Я не знаюсь на футболі, але за нагоди вболіваю за «своїх»: росіян, чехів, словаків, білорусів. Коли своїх немає, то за команду, котра програє, — жаль скривджених. Розумію, що великий спорт, як і війна — продовження політики, бо переможців охоче приймають у своїх палацах глави держав. Але у разі поразок на футбольних полях у ЗМІ здіймається така хвиля міжнаціональної ненависті, що доходить до міжнародних конфліктів. Згадайте історію з Матераці та Зіданом, за яку французи поплатилися титулом чемпіонів світу 2006...

Цього разу збірна Росії перемогла навіть не нашу команду, але деякі ЗМІ, а з їхньої подачі й радикально налаштовані громадяни вбачають у цьому... агресію проти України. Окремі телеканали дуже специфічно продемонстрували радість російських уболівальників, показавши натовпи, які галасують: «Ми — кращі! Росія — краща!», та вихопивши вочевидь нетверезі й далеко не інтелектуальні обличчя. Після чого зробили багатозначну вставку: «Коментарів не потребує». Начебто не те саме побачиш і почуєш, спостерігаючи за натовпами фанів усіх країн без винятку...

«Червоною» ниткою авторів і ведучих передачі «5 каналу» була думка: «Як можуть українці вболівати за країну, яка вважає Україну другою після Грузії ворожою державою, тисне на неї щоразу зростаючими цінами на енергоресурси, претендує на територіальну цілісність і т. д. і т. п.». Заради справедливості треба сказати, що запрошені в прес-центр журналісти інших видань не вважали, що вболівати за гру команди і за країну — одне й те саме...

Хто сперечається: були в нашій спільній історії не найкращі часи, не найкращі відносини і нині. Але хіба «патріотизм», «посіяний» цього разу «5 каналом», сприятиме їх поліпшенню?