 |
І названо наше місто Героєм!
27.06.08
Ми, корінні одесити, діти Великої Вітчизняної війни, народилися в цьому місті й пережили всі труднощі того жахливого часу. Щиро пишаємося Одесою, але День Перемоги зустрічаємо зі сльозами на очах.
Нам є що згадати. Постійно доводилося ховатися у старих підвалах і сараях від румунських хижаків. Вони, під приводом розшуку партизанів, забирали останні запаси продовольства у хворих, у старих і дітей. Не милували нікого. Війська Антонеску разом із німецькими військами «СС» знищували євреїв, вішаючи їх на вулицях міста. І все це відбувалося на очах дітей 5—6 років. А ще наше дитинство «знамените» розривами бомб, снарядів, осколки від яких були іграшками.
У день визволення Одеси ми бігли назустріч утомленим і голодним солдатам з надією побачити своїх батьків. Несли їм подарунки: махорку, шкарпетки, шарфи — в кого що було.
Жахи війни і голод позначилися й на нашому здоров’ї. Пропрацювавши майже 38—40 років на благо міста, багато хто з нас стали інвалідами, такими, що потребують допомоги й захисту. Але, незважаючи на все це, ми залишаємося у строю: працюємо в Раді ветеранів, займаємося волонтерською доброчинністю.
Що стосується мене особисто, то на згадку про загиблого батька вирішила присвятити своє трудове життя Внутрішнім військам МВС. Прослужила 25 років у секретній службі, одержала 10 нагород, є серед них і «За військову доблесть». Крім того — солістка ансамблю, лауреат всеармійського конкурсу. Тільки от пенсія для військовослужбовців занадто мала Лише 760 гривень...
Вероніка ЄФІМОВА,ветеран і член асоціації ветеранів МВС України. |
|
з пошти
Eкспорт матерiалiв