Голос України - Колгоспні санаторії чекає доля тваринницьких ферм...

У санаторії «Десна» виникла проблема з добуванням мінеральної води, яка за своїм складом аналогічна знаменитій «Єсентуки». Про це написали у колективному листі до редакції співробітники оздоровчого закладу, розташованого на березі Десни у сосновому бору поблизу села Ладинки. «У 2004 році державним бюджетом було виділено 450 тисяч гривень на будівництво свердловини, — зазначається в ньому. — Кошторисна вартість об’єкта 703 тисячі гривень. У 2004 році виділені кошти були освоєні. Будівельна готовність об’єкта 65 відсотків, але в наступні 2005, 2006 роки гроші на закінчення будівництва не виділялись, а власних обігових санаторій не має». Як зазначають автори звернення, лікувальна мінеральна вода є чи не головною родзинкою «Десни». Її відсутність значно зменшує можливості профілактичного та реабілітаційного спрямування закладу, розрахованого здебільшого на оздоровлення працівників сільського господарства, учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

Як з’ясувалося на місці, недообладнана 510-метрова свердловина — не основна проблема санаторію. У 1975 році його збудували на кошти пайовиків-колгоспів. А сьогодні після реорганізацій ніхто з правонаступників не претендує на майно. Їхні частки, пайова участь просто загубились у паперовій круговерті. Для того, щоб щось довести, треба чимало докласти зусиль та провести часу в архівах. Ясна річ, не всім це під силу та й практично вигоди жодної. Натомість значним правонаступником власності став Всеукраїнський союз сільгоспвиробників (хоча, будемо відверті, він нині представляє інтереси далеко не всіх сільгоспкооперативів, ТОВ. — Авт.). До того ж у санаторій вкладено кілька мільйонів державних коштів за чорнобильською програмою.

— До цього часу чітко не встановлено частки власників, — каже головний лікар санаторію «Десна» Олександр Панченко. — Фактично ми перебуваємо у невизначеній ситуації, немов між небом і землею. А тому ніхто не спішить вкладати гроші в оздоровчий заклад.

...Зрештою, мінеральна вода у бюветі є. Виявляється, її приносять сюди у великих каструлях з самої свердловини. Незручно, але адміністрація саме таким чином рятує вже встановлене обладнання від псування. Та й марку оздоровчого закладу цією водою тримає. А власних коштів для впорядкування процесу добування мінеральної води не мають. І, схоже, ця невизначеність триватиме доти, доки подібні колишні міжколгоспні оздоровчі заклади будуть покинуті напризволяще. І держава вже в них не вкладає гроші, і бізнес боїться мати з такими суб’єктами справу.

— Так, вода цілюща, я це знаю, — казав мені один з чернігівських бізнесменів, який займається розливом газованих напоїв. — Я міг би туди вкласти 200 тисяч гривень. Але з ким домовлятися? З головним лікарем? Так він не власник санаторію. Я з ним укладу угоду, а завтра мені скажуть: це все не твоє. Тобто є великий ризик втратити гроші.

Урегулювання статусу колишніх міжколгоспних санаторіїв на рівні Києва назріло ще кілька років тому. Сюди потрібні значні інвестиції, осучаснення матеріальної бази. А це можливе лише за врегулювання майнових питань. Інакше з нинішніми оздоровницями станеться те, що й з колгоспними фермами.

Ладинка

Чернігівської області.