Голос України - З такими темпами черепах виловлювати

В одному з матеріалів «Голосу України» автор цих рядків, дивуючись млявому реагуванню Служби безпеки на прояви очевидної антидержавної діяльності, яку розгорнули в нашій країні українофобські організації, висловила припущення, що трудові книжки багатьох співробітників СБУ все ще зберігаються не на Володимирській вулиці Києва, а на московській Луб’янці.

Як з’ясувалося, є в нашій компетентній службі і «приписані» до вітчизняного управління кадрів. Принаймні, за повідомленням прес-центру відомства, порушено дві кримінальні справи проти представників нелегалізованого об’єднання «Народний фронт «Севастополь-Крим-Росія» — за фактом поширення ними закликів відібрати автономію в України і приєднати її до Росії. Також, за матеріалами підрозділів контррозвідки СБУ, здійснено чотири демарші іноземній стороні та ініційовано дострокове відкликання п’яти іноземних дипломатів-розвідників з нашої території.

Днями відбулося засідання колегії, учасники якої докладно проаналізували реальні загрози національній безпеці України і визначили першочергові заходи подальшої діяльності СБУ із захисту конституційного ладу і збереження територіальної цілісності держави. При цьому керівник відомства Валентин Наливайченко наголосив: усі матеріали, що стосуються зазіхань інших держав на територіальну недоторканність України, повинні одержати належну правову оцінку та відповідне процесуальне реагування згідно з чинним законодавством.

Ну що тут сказати, коли пан Наливайченко має стовідсоткову рацію. Але чому за такого підходу порушено аж дві (!?) кримінальні справи, наче «кримським болем» Україні допікає лише якесь підпільне об’єднання? Хіба, крім маргінального «фронту», не демонструють реальних зазіхань на національну безпеку легалізовані Мін’юстом партії й блоки та окремі «господа» і «товаріщі»? Чи може цей поширений прес-центром рапорт про успіхи СБУ в боротьбі із сепаратизмом знівелювати, наприклад, затятість однієї відомої держави у її зазіханнях на наші землі, чи, знову ж таки, наприклад, абсолютно публічне розпатякування одного відомого народного депутата України(!) на сторінках газети (як належить, зареєстрованої нашими державними органами) про безсумнівну, на його погляд, належність Севастополя Росії. Якби щось подібне дозволив собі необачний українофіл-держдумівець — уявімо таку гіпотетичну картину, ФСБ і його, і видання забезпечила б розв’язанням проблеми «зачєм меня мама на свєт роділа» всерйоз і надовго, як казав також відомий вождь.

Проголошення істин на колегіях і буденна ефективна діяльність спецслужби в перервах між ними — це не просто «дві одеські різниці». Доки СБУ з таким «масштабним успіхом» захищатиме нацбезпеку України, правильні слова і помисли її керівництва глушитимуться реальними діями нахабних заброд. Так, наче в незабуті часи «ворожі голоси» «кляпувалися» попередниками нинішніх господарів Володимирської. Здається, це не найкраща асоціація для підлеглих Валентина Наливайченка?