Враження від семінару в Німеччині затьмарили шахраї аеропорту

Звертаюся до вас, тому що газета «Голос України» часто допомагає мені в роботі. Пишу саме в Міжнародний день в’язня фашизму, але з болем і гіркотою в душі.

Ще недавно, два роки тому, Президент нагородив мене орденом «За мужність, виявлену в роки війни» і орденом «За заслуги» ІІ ступеня, але наприкінці минулого року настрій був зіпсований нечесними людьми.

Суть справи така. Мене як колишнього в’язня концтабору, а тепер голову Обласної ради в’язнів — жертв нацизму (УРВ-ЖН) запросили взяти участь у семінарі за проектом «Місце зустрічі — діалог», що відбувся в Берліні 6 грудня 2007 року.

Хоча я й хворіла, але від поїздки відмовитися не могла. Летіла з аеропорту «Бориспіль» у Берлін, рейс відкладали кілька разів, тому прибула на семінар із запізненням.

Семінар пройшов добре, виступила і я з проектом «Медико-соціальна допомога інвалідам — колишнім жертвам нацизму».

Німецький Федеральний фонд «Пам’ять, відповідальність і майбутнє», що мене запросив, оплатив усі витрати: вартість квитків, проживання в готелі й добові в сумі 570 євро.

По прильоті в Київ в аеропорту «Бориспіль» я чекала свій багаж 45 хвилин. До онучки на таксі доїхала, коли стемніло, відкрила валізу, але грошей у ній не було.

Через стан здоров’я відразу я не змогла повернутися в аеропорт і заявити про зникнення грошей. Це я зробила вдома: написала начальникові аеропорту «Бориспіль», у МВС України й Міністерство транспорту. Всі вони у своїх відповідях звинувачували мене, писали, що за інструкцією не можна класти гроші у валізу. Але звідки я могла знати, що зіштовхнуся зі зграєю злодіїв. А тому розповідаю про свій гіркий досвід, щоб застерегти інших пасажирів від шахраїв.