«Морський бриз» і слиняві бризки

Як відомо, днями розпочалися багатонаціональні навчання «Сі бриз-2008». Участь Військово-Морських сил України в цих міжнародних маневрах не тільки дає їм змогу на практиці поліпшити взаємодію з військовими з’єднаннями держав-членів НАТО, а й підвищує вишкіл команд кораблів, сприяє збагаченню їхнього досвіду. Одне слово, «Морський бриз» — це чудова нагода поліпшити обороноздатність своєї країни. Недаремно в сусідній Росії не цураються таких міжнародних навчань: там добре розуміють, що «війна війною, а вигода для держави — за розкладом».

В Україні ж усе відбувається, як завжди. Підрозділи «п’ятої колони» оголосили черговий «рішучий бій» власній країні, для «камуфляжу» назвавши ці потуги протестами проти НАТО. В Одесі активісти ПСПУ і громадської організації «Єдіноє отєчєство» (?), попри судову заборону, пікетували Будинок офіцерів Південного оперативного командування, де відбулося урочисте відкриття навчань. Гасла на кшталт «Українська країна посилає НАТО на...», поза сумнівом, свідчать про небувалий розквіт інтелекту ініціаторів акції. З такими «крапками» обірвані «синяки» відвойовують від «агресорів» територію з порожніми пляшками або, в кращому разі, проголошують «тости» перед зайвим ковтком «бормотухи». Утім, бомжі без парламентської прописки мало чим відрізняються від своїх дворових родичів...

Найкумедніше в цій ситуації, що «віце-командувач» військами ПСПУ Володимир Марченко серйозно стверджує: їм вдалося змусити натовців ховатися і не пересуватися центральними трасами України. Он яка сила серйозна — цілий Альянс партизанським загоном у кущі відправила! А доки на південному фронті вітренківці атакували полохливих натовських генералів, на Заході — за кілька кілометрів від пропускного пункту «Рава-Руська» — оборону від «ворожого десанту» тримали представники КПУ. Щоправда, оборона виявилася не героїчною. По-перше, підвела «розвідка». Учасники «Сі бризу» прибули через інший ПП — «Шегіні». По-друге, фланг комуністів зім’яли кунівці, яких обурили не так тексти транспарантів, як топтання «ополченців» по державному прапору. «Пролита з першими кроками натовських військ кров» стала достойною відповіддю лідера КПУ невдячним союзникам — прогресивним соціалістам. Адже Наталя Михайлівна по-військовому жорстко дорікнула ідеологічним колегам за дезертирство з антинатовського фронту. А тут, будь ласка, чиї груди в медалях?

Попри зусилля, «Морський бриз» болотом не відбився. Навчання успішно тривають. А тим часом на бік прихильників ідеї приростання Альянсу Україною переходять її вчорашні опоненти. Екс-президент Леонід Кравчук, наприклад, уже переконався, що позаблоковий статус для нашої країни — це ілюзія, і тепер намагається переконати інших: «Україна повинна мати захист своїх корінних інтересів, своєї незалежності і своєї територіальної цілісності. Такий захист сьогодні можна мати тільки від Північноатлантичного альянсу, від НАТО... Треба відкинути ілюзії і жити в реальному світі». Жаль, що Леонід Макарович прозрів після того, як доклався до ядерного обеззброєння країни. Можливо, реальне життя для держави не було б таким ілюзорним...