Голос України - «Матусю, я не хочу бути у цій країні»

Завжди з цікавістю читаю в газеті Верховної Ради України про рідний Бердянськ. Не обійшла увагою і статтю пана Манька. Радує, що вже закінчують реконструкцію вулиці Леніна — в березні було ще все розрито. А от щодо притирань керівництва міста, то... У Бердянську живе багато людей, яких я особисто дуже поважаю за їх справи. Частина знайомих хотіла бачити мером пана Степаненка, інша частина — пана Шаповалова. Проте є й такі, яких не влаштовував жоден з кандидатів. Але у нас є те, що є. Наразі за Бердянськ відповідає Євген Шаповалов. Місто всі роки розвивалося, нині гарне, успішне.

Хоча є побажання стосовно того, що на думку багатьох потрібно було б зробити. Якщо у дачному селищі пройтися від дитячого табору «Орлятко» до табору «Чайка», то враження буде не з приємних: купи сміття, яке місяцями не вивозиться, дачники палять. Сморід стоїть на весь куток!

І ще. Років 15 тому дістатися до коси на відпочинок було дуже важко: автобусів мало, тому людям доводилося рано вставати і довго стояти в черзі для того, щоб поплавати у відкритому морі. Нині ж автобусів набагато більше, великої проблеми немає. Але... Якось була свідком, як родина (тато, мама та двоє дівчаток 3-х і 5-и років) зайшла до переповненої маршрутки. Меншу дівчинку тримає на руках тато, старшу за руку — мама. Сісти, певна річ, уже неможливо. На наступних зупинках автобус поповнився бажаючими потрапити в центр Бердянська, і п’ятирічну дівчинку здавили зусібіч. Та не витримала і голосно заплакала, промовляючи: «Матусю, відвези меня назад у Парижек! Я не хочу бути у цій країні!»

То хіба повернеться мама ще хоч раз на свою батьківщину?

Я не знаю, як покращити сполучення із косою та що потрібно зробити з містом, але дуже хочу, щоб бердянці, які виїхали до Європи на ПМП, пишалися своїм містом.

Горобіївка

Сквирського району

Київської області.