Рейдерам наперекір

ЗАТ «Завод «Львівсільмаш» розвивається і нарощує випуск високоякісної сільськогосподарської техніки. Цьому сприяє об’єднання зусиль львів’ян з білоцерківськими та херсонськими машинобудівниками. Але...

П’ятниця, 11 липня. На «Львівсільмаші» звичайний робочий день. Та після другої години на завод зненацька, пробивши ходи в огорожі, посунула «чорна сила», як її назвали робітники. Майже чотири десятки вишколених чоловіків у камуфляжній формі, бронежилетах, зі щитами та палицями у руках вдерлися на територію заводу. Стали захоплювати цехи, увірвалися у приміщення управління, як заложників захопили його працівників, отаборилися у коридорах підприємства.

— У кабінет зайшов незнайомий молодик. Зачинив двері, наказав покласти руки на стіл і не рухатися. Відключив телефон. Став ритися у ділових паперах. Різко запитав: «Де печатка?». Коли я відповіла, що ніколи вона у мене не буває, не повірив. Але дальші його пошуки нічого, зрозуміло, не дали. Пішов, коли його покликали інші молодики.

— Нас зігнали у директорський кабінет. Один із нападників, назвавшись Денисом Мельниковим, осідлав керівне крісло й повідомив: згідно з рішенням зборів акціонерів від 30 квітня, він обраний директором «Сільмашу». Тому слід негайно віддати йому печатку підприємства. Далі повів мову про те, яким бачить завод у майбутньому, малюючи райські перспективи. На зауваження, що ми нічого не знаємо про збори акціонерів, розізлився, почав залякувати. І все шукав печатку...

— Побачивши непроханих гостей, наші робітники виступили проти них. У суматосі нападники не бачили, як ми увімкнули сирену, сповіщаючи всіх про біду. Викликали міліцію з Франківського райвідділу. Сутичка перекочувала до прохідної, оскільки наші робітники стали витісняти туди зайд. Тоді у діло пішли їхні палиці, сльозогінний газ. Деякі наші люди добре потерпіли. Роман Палюх з тріщиною ключиці та побитими ногами опинився у лікарні. Іван Грабовський отримав в очі велику дозу «черемшини», потерпів і Зіновій Садковий. Але всі до приїзду міліції сміливо чинили опір нападникам, витісняючи їх за прохідну.

Що ж сталося на «Львівсільмаші»?

Помічник голови правління товариства з фінансових і юридичних питань Петро Онищак нічого дивного у цьому не вбачає. Протягом уже десяти років, роз’яснює він, якісь незрозумілі сили намагаються підім’яти під себе «Львівсільмаш». Потужне, відоме й за межами України підприємство вони намагаються довести до банкрутства, щоб потім напівзадарма заволодіти ним. Адже воно — майже у центрі міста, має всі необхідні комунікації, розташоване більш ніж на вісімнадцяти гектарах землі. Ось і стало ласим шматком для тих, хто наживається на будівництві котеджів та іншої нерухомості.

— З квітня 2003 року за нас взялися, — гірко каже Петро Іванович. — Спочатку процедуру санації було доручено ЗАТ «Міжнародна агропромислова корпорація», що у Києві. Будучи у справі банкрутства підприємства інвестором, вона заставила у банку наше майно і отримала під нього кредит 32 мільйони гривень. Заводу виділила 15 мільйонів, а 17 мільйонів присвоїла.

Наступний — німецький «інвестор» — Товариство по зовнішніх інвестиціях, захотів «відстібнути» від заводу 1,5 мільйона гривень. Але акціонери «Львівсільмашу» не дали йому таких грошей. Через це почалася судова тяганина. Суд першої інстанції був на стороні «інвестора». У суді другої інстанції перемогли заводчани. Але «добродії» на цьому не заспокоїлися.

Юридична компанія «Юкон», начебто надаючи послуги підприємству, в кінцевому результаті захопила наш Будинок культури.

Міжнародна промислова агрокорпорація, яка також побувала в ролі «помічника» заводчан, вирвала в колективу половину заводських приміщень — 10 тисяч квадратних метрів.

— Таким чином, за час так званої санації ми втратили 73 гектари землі, — наголошує Петро Онищак. — Залишилося дванадцять з половиною. Але тепер отримали надійну підтримку з боку чесного інвестора — голови товариства «Білоцерківмаш» Олександра Олійника. Це підприємство надійно працює в парі з херсонськими комбайнобудівниками. Те, що ми об’єдналися з такими могутніми покровителями, — нам лише на користь. Отож не здаємось...

Я розмовляв з багатьма робітниками «Львівсільмашу». Думка одностайна: вони піднімаються на ноги, мають надійну роботу, вчасно отримують заробітну плату.

— Зараз у Львові залишилося одне діюче підприємство — «Львівсільмаш». Але якісь сили намагаються і нас змести. Свідчення цьому — рейдерська атака, що відбулася 11 липня. Ми її відбили. І будемо твердо стояти на своєму, адже віримо: ми, справжні акціонери, при допомозі чесних інвесторів, яких нарешті отримали, зможемо надійно вести діло. Інших благодійників нам не треба.

Так говорив робітник ось чому: хтось на 20 липня скликає у Києві нові загальні збори акціонерів ВАТ «Завод «Львівсільмаш», які, до речі, мають відбутися чомусь уночі — в половині третьої. Дивні питання виносяться на порядок денний. У Львові, на підприємстві, справжні його акціонери та інвестор дізналися про заплановане збіговисько випадково. Висновок тут один: готується ще одна спроба незаконного, протиправного захоплення ВАТ «Завод «Львівсільмаш». Однак колектив налаштований категорично: не віддати свій завод нікому.

— Пора б правоохоронцям по-справжньому втрутитися у незаконні інсинуації навколо «Львівсільмашу». Підприємство — перспективне, потрібне державі, працює результативно. То чому ж не поставити нарешті крапку на бандитських намірах щодо нього?

Підстави у моїх співрозмовників — незаперечні. Зернозбиральний комбайн «Славутич» — у шані українських хліборобів. Успішно він конкурує із зарубіжними аналогами, причому набагато дешевший, ніж ті. Зараз вдосконалено його окремі вузли та деталі, встановлено нову комфортну кабіну, панорамне скло, нові бортові комп’ютери. Працюватиметься на «Славутичі» легко і високопродуктивно.

У країнах СНД високо цінують обприскувачі, іншу техніку, яку випускає ВАТ «Завод «Львівсільмаш». Голова правління товариства Валерій Кожухар додає:

Отже, три підприємства, що випускають машини для села, об’єднують свої зусилля, випускають високоякісну техніку. Це яскраво підтвердила недавня виставка «Агро-2008». Хлібороби належно оцінили виставлені на ній цими підприємствами машини та обладнання. Надійшли звідусіль замовлення.

Володимир КАРПІЙ, кор. «Сільських вістей».

Передрук з газети «Сільські вісті» №83 за 17 липня 2008 року.