Голос України - Чому ми не довіряємо чиновникам?

Це — одне з численних питань, які обговорювали на засіданні «круглого столу» на тему «Роль державної служби у підвищенні конкурентоспроможності країни: очима громадськості». Його організувало і провело Головне управління державної служби України (ГУДСУ), яке очолює Тимофій Мотренко.

Така розмова, за свідченнями її учасників, — перша в незалежній державі. Але сам «круглий стіл» — не останній. У рамках відзначення 90-річчя запровадження держслужби головуправління ініціює низку заходів, метою яких є не тільки підвищення іміджу держслужбовців, а й об’єднання зусиль суспільства та влади у формуванні державної політики.

Створення публічної служби, як відомо, пов’язане з ім’ям гетьмана Павла Скоропадського, який керував Українською державою з квітня по грудень 1918-го. Цей період вважається найбільш продуктивним і успішним з точки зору розвитку адміністративної системи і державної служби. За неповних вісім місяців існування уряд гетьмана розробив, ухвалив, оприлюднив і частково реалізував близько 400 законів. Серед них були про державну службу. Починаючи з нуля, Скоропадський шукав «правильних» людей, яких у деморалізований час знайти було складно. За словами гетьмана, один виявлявся негідником, інший не відповідав за політичними уподобаннями, тобто не хотів працювати, третій ішов на службу заради платні.

Неначе сьогодні сказав Скоропадський: «Якщо ви, панове, коли-небудь будете у тих умовах, у яких був я, бажаючи вам добра, раджу: бережіть розумних, освічених, здібних до роботи людей, у нас їх можна перелічити на пальцях. Не чіпляйтесь до дрібниць. Не копирсайтесь у минулому ваших підлеглих, якщо на дану хвилину вони цінні своєю роботою. За цю пораду ви скажете мені спасибі».

Сказали! У 2005-му після зміни Президента і уряду звільнено майже 49 тисяч (!) держслужбовців (18,9 відсотка від загальної кількості). З них 9600 осіб (вважай, кожен десятий) — через політичні чинники. У наступні роки ці показники зменшено, але тривожна тенденція залишається.

— Хто керуватиме країною через 20 років? — запитує Тимофій Мотренко. І відповідає: «Сьогоднішні «двієчники» стануть менеджерами державного управління».

Діти нинішніх держслужбовців соромляться, що батьки їхні — чиновники, зазначали учасники «круглого столу». А на Заході не розуміють, що таке плинність кадрів у держустановах. У Франції, скажімо, дорослі мріють бачити своїх чад у кріслах клерків, бо держслужбовці там — священна корова. Чиновник — це патріотизм, державність, моральність, успіх, добробут.

Хто управляє кадрами? Хто хоче — Президент, уряд, міністри, директори. Додайте ще політичні партії. Доки не буде єдиного господаря, який займався б кадровим забезпеченням на вищому рівні — держслужба не буде в пошані, впевнені Мотренко і його колеги. Бо хто нерідко приходить замість звільнених професіоналів? На зустрічі згадали про молодика, у трудовій книжці якого першим був запис: «Прийнятий на посаду міністра». І сміх і гріх.

Про гріхи бюрократів багато говорять і пишуть ЗМІ. Чи не занадто, питали чиновники. Гадаю, мало. Бо від тих публікацій і програм клеркам ні холодно ні жарко. Почитають критику, відкладуть у бік і забудуть. Дієвого реагування не видно і не чути. А це не додає авторитету, зрозуміло.

З другого боку, я не знаю випадку, щоб начальник звернувся до журналістів з пропозицією оприлюднити роботу держслужбовців, підтримати гарну ідею. З проблемою може виступити, поскаржитись в інтерв’ю на державу, яка не шанує своїх слуг. До слова, журналістам жодної радості не приносить публікація про черствого непрофесіонала. І не акули пера, як зазначив голова Національної спілки журналістів Ігор Лубченко, формують думку про публічних службовців. Вони самі своїми діями (бездіяльністю) створюють негативний образ бюрократа.

Досить безпідставно звільняти тих, хто чесно працює! Треба підвищити рівень підготовки менеджерів держуправління; припинити серед них безлад на політичному грунті; розмежувати нарешті партійні та адміністративні посади на держслужбі.

Такі побажання лунали на «круглому столі». Слід також негайно вдосконалити систему оплати праці, яка має співвідноситися з рівнем відповідальності за виконання чиновниками функцій держави. До того ж має бути корзина пільг для них. Преференції діють у всіх країнах, де не закривають очі на могутню конкуренцію між державою і бізнесом, який легко переманює кваліфікованого спеціаліста, підготовленого за бюджетні кошти.

Усе це можливе за умови якнайшвидшого прийняття проекту нової редакції закону про державну службу. Він уже два роки перебуває в парламенті. Чиновникам не до нього?