Голос України - А колись було найчистіше місто

Столиця може захлинутися... сміттям. Страшнувате припущення, яке кияни чують так часто, що воно вже мало кого непокоїть. До смердючих куп, що по кілька днів не вивозяться з дворів, чимало мешканців ставляться як до майже необхідної деталі інтер’єру...

Тим часом із систематичною періодичністю повторюється одна й та само ситуація: перевізники відходів не задоволені ціновою політикою, а районні адміністрації неспроможні покрити різницю між діючими тарифами і фактичними витратами. Щороку міська влада спрямовує мільйонні компенсації на її покриття. Проте впродовж останніх років скорочується кількість компаній, котрі займаються вивезенням сміття зі столиці, посилаючись на занижені ціни на перевезення.

І, як завжди, влада обіцяє (уже вкотре!) чиновникам-виконавцям найстрашніші покарання за порушення тієї чи іншої настанови. Але чомусь усерйоз не йдеться про те, що сама система збирання, переробки та утилізації відходів давно потребує змін. Ми не перші у світі, хто «плодить» відходи: люди давно навчилися робити з них золото. Вже очевидно, що держава з цим завданням не справляється. То чому боїться віддати справу запровадження технологій з безвідходної утилізації і переробки сміття у приватні руки?

Ще одна проблема, про яку зокрема йдеться у матеріалі «На закликах до совісті смажать шашлики...». Кияни навіть не дуже старшого покоління пам’ятають, як мешканці столиці пишалися своїм «найчистішим і найзеленішим у світі містом». Ніхто не знає, чи так це було насправді. Але що Київ був чистим містом — свята правда. І найменші школярики знали, що смітити на вулицях, а тим паче в парках не можна — це було часткою виховання у радянській школі.

Як сталося, що за останні два десятиріччя ми засвинячили «найчистіше місто у світі»? У переважну більшість парків, приміські ліси й лісосмуги через сміттєзвалища в них нині бридко заходити. А про Гідропарк, що в межах міста, взагалі боляче говорити: він так засмічений, що я, приміром, не уявляю, як можна вичистити й прибрати весь той мотлох з піщаних пляжів, кущів і трави? Там у буквальному сенсі слова — ніде ступити.

Влада пояснює це дефіцитом фінансів (утім, не тільки на прибирання сміття). Але чи не час нам замислитися і над іншою проблемою: дефіцитом совісті, здорового патріотизму щодо міста, в якому мешкаємо?

Фото Юрія ПЕРЕБАЄВА.