Сумщина подолала рубіж в 1 мільйон 600 тисяч тонн зерна!

Найбільший внесок у цей рекордний показник зробили трудівники полів Лебединського району, які на круг збирають по 42 центнери зерна. Індивідуальних жнивних рекордів взагалі не злічити: їх — мов грибів після рясного дощу. Лебединські жниварі, приміром, тримають рівняння на своїх суперників зі СТОВ «Перемога» з Павленкового на чолі з досвідченим організатором сільгоспвиробництва Анатолієм Онайком. Середня врожайність пшениці перевищила в цьому господарстві 70, ячменю — 60, жита і вівса — 50 центнерів з гектара. Павленківці перші в районі впорали золоту ниву і «спекли» коровай вагою понад 5,5 тисячі тонн, який у півтора разу важчий за свого минулорічного попередника. Зрештою, свої жнивні маяки є в кожному районі. Хлібороби майже півсотні господарств Конотопського, Тростянецького, Краснопільського і того-таки Лебединського районів на окремих полях намолочують по 75—85 центнерів озимої пшениці з гектара. Та всіх у хліборобському змаганні обійшли жниварі з Підліснівського відділення компанії «Райз-Агро» Сумського району, які на двох полях з кожного гектарах зібрали по 103 центнери пшениці. Це також рекордний показник для області.

Відрадно зазначити, що хоча цьогорічний жнивний маховик, наче той пропелер, на самому старті розкрутився до найвищих обертів, на відміну від попередніх, нинішні жнива на Сумщині ні в кого не асоціюються з «битвою за врожай». Вона чи не вперше нарешті поступилася місцем хліборобській праці. Нелегкій, напруженій, до сьомого поту, але все-таки праці. Звідки така метаморфоза?

«На битву спонукають злість і відчай, до праці — радість і натхнення», — таким влучним філософським визначенням охарактеризував ці два протилежні поняття керівник СТОВ «Перемога» Анатолій Онайко.

Нині годі сподіватись на рекорди без сучасної зернозбиральної техніки. Однак і в цьому плані на Сумщині нарешті зроблено помітний прорив. Так, майже з 1,7 тисячі комбайнів, які стали в загінки на цьогорічних жнивах, майже 40 відсотків — зарубіжного виробництва, котрі мало не втричі продуктивніші за вітчизняні. Їхню переконливу перевагу довів комбайнер з ВАТ «Шевченківське» Сумського району Олександр Романенко, який «Классом» намолотив більш як три тисячі тонн зерна. А ось найвищий доробок комбайнерів за штурвалом «Дону-1500» ледь-ледь перевищив одну тисячу тонн. Коментарі, думається, зайві.

Утім, на жнивному небокраї Сумщини є і хмари. Негайного вирішення як на місцевому, так і на державному рівні, вимагає низка проблем, що в’яжуть селян по руках і ногах. Так, закупівельна ціна на одну тонну фуражного зерна задекларована можновладцями в розмірі 700 гривень, тоді як його собівартість становить близько 900 гривень. Ось селяни і сушать до запаморочення свої бідні голови, з усіх сил прагнучи розв’язати задачу, в якої в природі не існує рішення: як за таких «пільгових» умов підвищити рентабельність зернового виробництва.

До таких само «ахіллесових п’ят» належить і питання ціни на основні мінеральні добрива, які за останні вісім місяців подорожчали ледь не вдвічі. Тож, щоб урятувати становище і врожай наступного року, керівництво області та ВАТ «Сумихімпром» (основного постачальника мінеральних добрив в Україні) на чолі з Євгеном Лапіним досягли попередньої домовленості про підготовку окремої угоди між хіміками і сумськими аграріями. Так, «Сумихімпром» реалізуватиме добрива селянам за мінімальною ціною з 90-денною відстрочкою платежів. Взамін хіміки отримують низку пільг і сприянь у поверненні ПДВ, забезпеченні енергоносіями тощо.