Скільки ще можна випробовувати терпіння львівських автобусобудівників, котрі п’ять місяців без зарплати?

Марія Красневич 42 роки працює на автобусному заводі, з них дев’ятий рік очолює профспілковий комітет ЗАТ ЗКТ (заводів комунального транспорту). І те, що колектив із 1600 осіб п’ять місяців не отримує зарплати і не вдався до якихось кардинальних дій, які межували б із безладдям чи розвалом виробництва, — її велика заслуга. Хоча нині Марія Степанівна вважає це і своєю провиною. Адже на заводі за традицією працює по кілька представників родини. Спробуйте вижити за таких обставин! Але терпець увірвався, тому й вирішила вдатися до акту надзвичайного — особисто розпочати голодовку і не припиняти її доти, доки людям не видадуть кошти.

— Не можна сказати, що ми сиділи, склавши руки, — каже жінка. — Третього червня на території заводу провели мітинг з вимогою погасити заборгованість. Потім повторно — першого липня, а наступного дня прийшли під стіни облдержадміністрації. До нас вийшов голова ОДА Микола Кміть. Пообіцяв, що протягом місяця, якщо гроші людям не виплатять, то вдасться до кардинальних дій. Однак уже минуло два місяці — й ні слуху ні духу...

Голова обласної організації профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування Оксана Захваткіна звернулася до прокурора Сихівського району, та він протягом місяця навіть не відповів... Коли вже повторно 11 серпня провели конференцію на заводі стосовно вступу в колективний спір, керівництво запевнило, що все буде гаразд і до 26 серпня зарплату виплатять. І люди знову повірили.

— Уся біда в тому, що ми працюємо без передоплати, — кажуть в адміністрації, — за бюджетні кошти, а одержуємо їх після того, як виграємо тендер. Продукцію виготовляємо для міст на замовлення. Працюємо на совість, на наші автобуси ніхто не нарікає...

Терпець уривається. На ім’я голови профспілки автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України В. Дудника склали листа, в якому виклали свою біду, і запевняють, що готові до непрогнозованих дій. А ще надсилають такого листа і Прем’єр-міністру України Юлії Тимошенко. Причому повторно.