Європейці обрали компроміс

Проблема полягала в тому, що країни-члени ЄС не мали спільної позиції щодо цієї ситуації. Деякі з них, котрі ЗМІ назвали «яструбами», — Польща, Естонія, Латвія, Литва та Великобританія вимагали жорсткої реакції і зближення ЄС з Грузією та Україною, а також введення в зону конфлікту міжнародного миротворчого контингенту. Інші — «голуби» — Італія, ФРН, Болгарія, Греція, Угорщина, які залежать від російських енергоносіїв або беруть участь у спільних проектах спорудження газогонів, мають м’якшу позицію. «Посередині» — Франція, яка головує у спільноті, добивалася від Європи єдності. А президент Саркозі намагався протиснутися вузенькою стежинкою між ними всіма.

У такий спосіб враховано інтереси і «яструбів», і «голубів», а Саркозі вдалося прокласти стежинку між старою і новою Європою. Також головуюча у спільноті Франція попросила НАТО не втручатися у процес і підтвердила намір взяти Грузію та Україну під опіку.

У цілому підсумкова резолюція екстреного саміту ЄС — це компроміс на компромісі. Скажімо, Польща зокрема, вважала за необхідне укласти спеціальну угоду Брюсселя з Україною, Грузією та Молдовою про створення нової програми «Східне партнерство ЄС». І вона буде розроблена вже незабаром. Утім, про запрошення до ЄС ані Грузії, ані України не йдеться. Президент Франції Саркозі про це сказав так: «У нас попереду велика робота зі зміцнення зв’язків з Україною, але без можливого вступу». Грузія, за його словами, в ЄС і не просилася.

Тепер про те, на що сподівалися і чого очікували найбільш радикальні учасники, спостерігачі та зацікавлені особи: покарання Росії, запровадження санкцій проти неї, передовсім економічних. Цього не сталося: ЄС заявив, що перегляне відносини з Росією через збройний конфлікт Москви і Тбілісі та замислиться над продовженням діалогу в деяких галузях. Тобто Європа, зокрема Франція, наполягає на необхідності діалогу з Росією. Ніколя Саркозі, за повідомленням газети «Франкфуртер Альгемайне цайтунг», розставив наголоси: «Конфлікт навколо Грузії не є приводом грати м’язами Росії і Заходу, і ключ до його розв’язання — не в руках НАТО. Санкції проти санкцій — хто з цієї ситуації вийде переможцем?» Щодо Абхазії і Південної Осетії, то ЄС пропонує визначити їхній статус на міжнародних переговорах — з питань, обумовлених у документах ООН.

Але чи не найчіткіше свою позицію (чи тільки свою? — Авт.) пояснив прем’єр Італії Сільвіо Берлусконі: «Росія досі є військовою державою з ядерним потенціалом, який десять разів може знищити все населення планети, країною, економіка якої демонструє щорічний приріст на 7—8%, країною з нафтою і газом, яких потребує Європа».

А в Європи з цим — власні проблеми. Німецька газета «Тагесшпігель», як на мене, дуже конкретно підсумувала результати саміту: «Нині найголовніше те, що криза, котру спричинили російські дії у Грузії, не призвела до розколу Європейського союзу».