Вочевидь, жодна з парламентських партій не здатна створити нормальні умови для життя народу України. А щоб хоч якось показати себе захисниками знедолених, щоразу порушують питання про утвердження російської мови як другої державної. Пріоритет у тому, як я бачу, належить Партії регіонів. Вони стверджують, що Схід і Південь України, в тому числі і Дніпропетровськ, населені російськомовними людьми.
Родом я з Вінницької області, але з 1963 року постійно мешкаю в Дніпропетровську. Розмовляю українською мовою, наближеною, бо до чистої ще далеко. До кого б я не звернувся, чи то в державних установах, чи в побуті, завжди мені відповідають такою ж українською мовою. Із сотні випадків може троє-п’ятеро відповідають російською. Ось такий він — російськомовний Дніпропетровськ!
І нічого дивного в цьому нема. Чого порожніють села? Та тому, що люди тікають у місто. Тікали й раніше. Так і в Донецьку, і в Луганську. Звідки там мешканці? Та з моєї ж Вінниччини, Хмельниччини й інших областей. У перші роки після війни влада силою забирала у нас молодих хлопців (16—17 років) на шахти Донбасу. Зверніть увагу на прізвища
донеччан: Лущик, Терешко, Пудтикало, Панасюк, Паламарчук і так далі. Та й чи можна назвати їх мову російською?
Я вважаю, що цей каламбур в Україні через те, що при владі хамелеони.
Які маленькі прибалтійські держави, скільки було крику про дискримінацію російськомовних? Але там при владі патріоти, і майже всі базікання стихли: більшість переселенців вивчили мову і живуть нормальним життям. Нам би взяти їх за приклад.
Дніпропетровськ.