Як ми із другом на заробітки їздили

Потрапив я в неприємну історію й вирішив написати в рідну газету, щоб застерегти багатьох співвітчизників. Живу в маленькому райцентрі, в якому заробити майже ніде. От і вирішили з другом поїхати в Київ, щоб прогодувати свої родини. У Росію не поїхали, тому що українців там часто «кидають». Подумали, своя країна, столиця — все буде нормально.

Коли приїхали на фірму, заступник директора взяв з нас по 400 гривень, нібито одноразова плата за житло й постіль. Потім відправив нас на електричці в якесь село. Попросив надати послуги з будівництва своєму другові, сказав, що на кілька днів і робота буде відповідно оплачена (але ніхто не заплатив). Жили ми, як бомжі, у покинутому будинку, а проробивши чотири дні, вирішили повернутися в Київ. Знову прийшли до цього «замдиректора». Тепер ми зрозуміли, що це зовсім не будівельна фірма, а інформаційне агентство, яке почало ганяти нас по різних будівництвах, які ми могли й самі знайти. На трьох будмайданчиках нам відмовили, мовляв, на даний момент бетонники не потрібні...

Ми попросили цього «начальника» повернути наші 800 гривень, які він взяв нібито за житло. Він відповів, що це ціна послуг за інформацію, і він не винен, що ми не хочемо працювати, де нам пропонують. Природно, всі пропозиції були не за нашою спеціальністю, а оплата не відповідала обіцянкам. А про безплатне житло й харчування взагалі не йшлося!