Голос України - Майже за Станіславським

Серпневе потепління економіки зміниться осіннім подорожчанням. Але вірити не хочеться...

От і літо промайнуло, повіяло холодами, птахи почали лаштуватися на південь, а з теплих країв у м’які крісла своїх розкішних столичних кабінетів злетілися останні відпускники-чиновники, які відповідають за розвиток економіки... І отут почалося: з вересня на 13 відсотків подорожчав газ для народу. Вліз у маршрутку — там теж правлять на 50 копійок більше. Тепер от метрополітен київський і всієї України, як ласкаво називають у нас метро, заявив, що ціни на проїзд, принаймні у столиці, незабаром підвищаться. А як добре було в серпні, коли можновладці роз’їхалися по Сардиніях-Канарах! Не комунізм, звичайно, але трошки попустило. Зажили собі без різких стрибків інфляції. І на заправках якось устаканилося — цінники на бензоколонках нарешті відгукнулися на здешевлення нафти на світовому ринку. Навіть київська нерухомість пішла вниз — квартири, з огляду на те, що вони втрачають у вартості, схоже, на якийсь час перестали бути об’єктом масового ефективного вкладання грошей. Але настала осінь — і знову все з початку.

«Бушові ніжки» топчуть доріжки

От і не вір після цього, що активізація політики шкодить економіці! Особисто я за підсумками серпня вже вкотре переконався: зв’язок цих двох складових просто-таки залізобетонний. Тому певен, що причини відмови Москви від імпорту з Америки в Росію «ніжок Буша» слід шукати в Грузії.

Ветеринарні норми — скоріш привід. Хоча і санітарні протипоказання очевидні. Нам, споживачам, незайв знати, що багато які компанії у США обробляють курятину, яку продають за кордон, для збільшення терміну збереження, хлорвмісними препаратами. Тут можна припустити: те, від чого відмовляється Росія, покликаний буде «переварити» наш ринок. Нагодувати українців окорочками, що їх не бажають їсти самі американці, буде нескладно. По-перше, «ніжки Буша» вже оголошено соціальним продуктом — окорочки з держрезерву за рішенням уряду продаються в окремих супермаркетах за соціальною ціною — 12 гривень 95 копійок. По-друге, відносини між Україною і США більш ніж тісні. Щоб їх поглибити, чим тільки вітчизняні чиновники нас не нагодують... Тому в те, що найближчим часом, як обіцяли в уряді, запровадять нові держстандарти на м’ясну продукцію, покликані захистити споживача від окорочків сумнівної якості, — не вірю. Адже грошові інтереси вищі за все, а здоров’я нації — більше для мітингів і промов.

В усій цій окорочковій історії мене от що турбує: соціальні «ніжки Буша» можна відшукати в торгівельній мережі мегаполісів. У невеликі населені пункти американська чи курятина чи то не доїжджає, чи то розходиться під маркою більш дорогої вітчизняної. А скільки її йде на ковбасу на м’ясокомбінати?.. Хоча, треба сказати, керівники комерційних структур, які опікуються в Україні курячим бізнесом, погроз уряду скасувати для них державні дотації, схоже, злякалися. Тушки бройлерів у магазинах справді на кілька копійок подешевіли. Але в те, що надовго, — не вірю. На такому рівні ціни втримаються хіба що до прийняття Держбюджету на наступний рік і затвердження нової порції дотацій для «курячих» компаній. Є, до речі, за що боротися, — у серпні підтримка зі скарбниці зросла з 65 копійок до гривні за кілограм живої ваги бройлера. І ці мільйонні суми виплачують з наших з вами податків на розвиток і без того прибуткового бізнесу! Здається, середньостатистичний громадянин не буде в захваті від такої перспективи. Але все, на жаль, залежить не від наших бажань, а від того, як у керівних кабінетах поділять. А ще — як державні чиновники з бізнесменами домовляться.

Коли інфляція не підвладна стабілізації

Але повернімося до впливу активної політики на економіку. Ніколи не повірю, що Россільгоспнагляд, який у серпні заборонив цілій низці українських молокопереробних підприємств продавати продукцію у Росію, керувався винятково економічною доцільністю. Здається, і тут причини криються в офіційних поглядах керівництва нашої держави на події в Грузії. Мова не про те, хто там у них на Кавказі має рацію, а про втрати вітчизняної економіки. Вони обчислюються десятками мільйонів доларів. Причому втрачає не тільки завод, а й бюджет. «Невиїзне» сухе молоко і сири накопичуються на складах. Інших ринків збуту, здатних поглинути такі обсяги продукції, більшість підприємств просто не мають. У свою чергу, заводи стали платити менше селянам за здане на переробку молоко, аргументуючи це втратами в торгівлі з Росією. Не знаю, що ми там придбали в геополітичному плані, а в економіці — точно програли.

Серпневим заявам уряду про те, що планується установити мінімальні закупівельні ціни, менше за які заводам буде заборонено платити за здане молоко, — не вірю вже тому, що такі плани будують не перший рік. Тільки все впирається в ті само проблеми. Нині селянам за кілограм зданого молока платять трохи більше гривні. На прилавках літрова упаковка коштує 5—6 грн. Заводи заявляють, що не можуть купувати сировину дорожче, бо в ціну закладається ще транспортування і переробка. А тут іще Росія... Уряд, звичайно, може спробувати змусити підприємства платити більше, але ті, найімовірніше, просто збільшать вартість кінцевої продукції, а на внутрішній ринок рине імпорт. Тоді молоко в магазинах стане для населення ще менш доступним.

Хай вибачають мені в Кабміні, але й оприлюдненим минулого місяця заявам з приводу дієвості запровадження мінімальних закупівельних цін на фуражну пшеницю теж не вірю. Непродовольчого зерна цьогоріч вродило як ніколи багато. Тут середньоринкові ціни впали до 720—750 гривень за тонну. Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко пообіцяла, що в селян пшеницю забиратимуть не менш як по 816 грн. Ніхто не сперечається — зробити так, щоб хліборобів не оббирали торговці, необхідно. Але головне питання: у сільгоспвиробників майже завжди скуповують зерно посередники, а проконтролювати, скільки вони аграріям платять за вирощене, складно. Адже за зерно здебільшого розраховуються готівкою. Тож подолати монополію трейдерів і змусити їх поділятися надприбутками — перспектива неблизька.

А от інфляційні прогнози цілком реальні. Згідно з ними, найближчим часом цінники нас радуватимуть мало. Навіть у Кабінеті Міністрів свій річний прогноз інфляції підняли з 15,3% до 15,9%. Куди критичніше налаштовані в секретаріаті Президента, де прогнозують — інфляція за рік перевищить 18%. Але не виключено, що справдяться прогнози Світового банку і під кінець року вималюється щось близько 23%. Звичайно, у те, що можновладці, які опікуються нашою економікою, візьмуть та й у повному складі підуть ще на місяць у якусь відпустку, не віриться. Тільки надто вже хочеться повернутися у серпень, де все було не так уже й кепсько.