Голос України - Хто ображає педагога?

Ми, вчителі, дуже вдячні за рубрику «Освіта: без рожевих окулярів». У ній кожен може вилити душу з приводу наболілих проблем, отримати необхідну консультацію. Мене до газети змусили звернутися декілька обставин. По-перше, власна юридична безграмотність, по-друге, випадки протиправних дій керівництва відділу освіти і школи стосовно педагогів.

Дуже багато говориться про підвищення зарплати, про повернення вчителям боргів за минулі роки. Це правда. Але є інша правда — велику частину грошей добровільно-примусово ми віддаємо на потреби школи. Нас примушують передплачувати не лише фахову пресу, а й районну та обласні газети. Про це ми інформуємо відділ освіти поштовими квитанціями.

Інша проблема — поїздки в район на семінари, олімпіади тощо. Останнім часом на вимогу директора вчителі за власний кошт наймають приватних перевізників, везуть дітей на олімпіади.

Начальник відділу освіти, директор школи вимагають від нас оформлювати кабінети за свої кревні (набір плакатів коштує 90—100 грн.).

Прошу дати юридичну оцінку наведеним вище фактам і відповісти на такі запитання:

1. Чи повинні вчителі вести неоплачувані предметні гуртки, якщо мають навантаження 8—10 годин?

2. Скільки часу вчитель-предметник має займатися позакласною роботою?

3. Зафіксовані перші скорочення ставок бібліотекарів. Нас попередили, що хтось виконуватиме його обов’язки безкоштовно. Чи правомірні дії адміністрації?

4. Якщо в школі відсутні посади завуча й організатора, хто і на яких умовах повинен виконувати їхню роботу?

І останнє. Раніше нашу роботу оцінювали, вказуючи на позитив, далі звертали увагу на недоліки і підказували, як їх усунути. Все це робилося ввічливо, з повагою до вчителя, його праці. Нині позитив у нашій роботі практично не помічають. Недоброзичливо, криком, принижуючи гідність вчителя, вказують на недоробки. Часто один і той самий факт перевіряльники коментують по-різному: один — позитивно, інший — негативно.

Вибачте, школу, район і своє прізвище називати утримуюсь.

Від редакції. Незважаючи на анонімність листа, ми його виносимо на обговорення учительського загалу і просимо міністра відреагувати на нього. Є питання, що стосується всіх, болить багатьом. Дещо із звернення автора ми не оприлюднили, зважаючи на приватний характер запитань. До речі, відповідь на них може дати профспілковий лідер...

Отже, шановні вчителі та адміністратори, чи вважаєте актуальними порушені в анонімці проблеми? Зокрема, порозмірковуйте на тему: «Чому автор звернення до «Голосу України» не повідомив даних про себе?»

Кого і чого боїтеся, педагоги?