Голос України - До чистих джерел велетів духу

Благодійний фонд Максима Рильського «Троянди й виноград» разом з канівським фондом «Тарасова земля» здійснюють Всеукраїнську духовно-освітню програму «Нащадки великих українців».

Ще навесні цього року, у квітні, серед школярів сіл Моринці та Шевченкове Звенигородського району на Черкащині, а також учнів-земляків незабутнього Максима Рильського у селі Романівка Попільнянського району Житомирщини та міста Сквири Київської області було проведено літературний історико-краєзнавчий конкурс «Свою Україну любіть». Переможцями творчого змагання стали юні поети, новелісти, історики, краєзнавці, яких відзначили найкращою нагородою — поїздкою на батьківщину Тараса Шевченка.

І ось гості з Житомирщини разом зі своїм «провідником», Максимом Рильським, з хвилюванням і радісним піднесенням ступили на Тарасову землю. Разом з головою фонду «Троянди і виноград» прибув ще один онук співця краси, Андрій Рильський. Він, філолог-арабіст за фахом, 34 роки мешкає у Москві, є активістом Українського центру у російській столиці, всіляко допомагає братові Максиму пропагувати творчу спадщину великого поета і перекладача, свого діда.

— Я привіз в Україну, — поділився щиро Андрій Богданович, — свого сина Максима, правнука Рильського. Щоб він, також філолог, відчув дух Шевченкового краю, побачив Тарасову колиску у Моринцях, вклонився могилі на Чернечій горі, поспілкувався зі своїми ровесниками.

Автограф від Максима Рильського

Земляки Кобзаря зустріли гостей у мальовничому місці, серед роздолля байраків, ставків, степових пагорбів. Це ця «земля, — за проникливим рядком Максима Тадейовича, — яку сходив Тарас малими босими ногами, земля, яку скропив Тарас дрібними росами-сльозами...» Духмяним вінком з поезій Шевченка та Рильського зустріли діти Кобзаревого краю своїх друзів з Житомирщини.

А згодом відбулося найсокровенніше: гості відвідали у Моринцях відтворену за малюнками дідову хату-музей, де побачив світ майбутній Пророк українського народу. Поклали квіти до пам’ятника матері поета, побували у чудовій школі, де навчаються нащадки великого Кобзаря. Діти швидко роззнайомилися між собою, обмінювалися адресами і навіть просили автографи у правнука Рильського, 18-літнього Максима.

У Керелівці-Шевченковому, після екскурсії до місцевої школи, літературно-меморіального музею та відтвореної батьківської хати поета, учні побачили у селі Будищі легендарного велета-дуба, в дуплі якого малий Тарас ховав від чужих очей свої перші малюнки..

— Скільки б разів я не приходила до цього місця, — розповідала десятикласниця з села Тарасівки Звенигородського району Люда Данилюк, — а щоразу завмирає серце. Я уявляю, як чотирнадцятилітній Тарас бігав цими каштановими алеями, милувався розлогим гіллям старезного дуба і, потайки від пана Енгельгардта, малював...

«Троянди й виноград — красиве і корисне»

Після Звенигородщини, учасники проекту виїхали до Канева. Піднялися на найвищу духовну вершину України, Чернечу гору, поклали кетяги калини до могили Кобзаря. На літературно-мистецькому вечорі відомий канівський краєзнавець і активіст фонду «Тарасова земля» Михайло Іщенко повідав дітям, що Рильський і Шевченко, як вияви найвищого українського духу, нероздільні. Максим Тадейович, глибоко шануючи «апостола правди і любові», причетний до 45 видань творів Тараса Шевченка, а до 18-ти з них написав вступні статті. А ще завдяки зусиллям співця троянд і винограду у Каневі було створено першу лісомеліоративну станцію, яка захистила Чернечу гору від вітрової та дощової ерозії. Росте на території Шевченківського національного заповідника й дуб Рильського, посаджений ним у 1961 році.

— Я пам’ятаю цю поїздку більш як сорокалітньої давнини, — з хвилюванням переповів Андрій Рильський. — Мені було тоді десять років, і дід мене взяв з собою до Канева. У мене досі зберігається документальна кінострічка про вшанування на Горі пам’яті Тараса Шевченка у 1961 році. Копії цієї хроніки я хочу передати музеям Черкащини, Житомирщини, Києва.

Вірші Шевченка і Рильського, ліричні пісні і музика стали епілогом всеукраїнської духовно-освітньої програми «Нащадки великих українців».

Втім, запевнив її завзятий координатор Максим Рильський, проект на цьому не завершується. Навпаки, він розправляє свої крила.

— Наш фінансовий партнер, — каже Максим Георгійович, — Укрпромбанк, підтримуватиме й надалі поетичні, мистецькі традиції, котрі розширюють світогляд дітей. Адже жодні підручники і хрестоматії не замінять цих зворушливих, безпосередніх зустрічей, які відбулися на батьківщині Максима Тадейовича та на Тарасовій землі. Зустрічі, які посіяли у дитячих душах красиве і корисне, утвердили у них причетність до великої культури великої нації.

Черкаська область.

Фото автора.