на головну | пошук | контакти | передплата | оголошення
на русском языке
№ 180 (4430)
23 вересня 2008 рiк

«  Вересень 2008  »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30
РУБРИКАТОР

суспільство

До чистих джерел велетів духу

23.09.08  Лідія ТИТАРЕНКО.

Благодійний фонд Максима Рильського «Троянди й виноград» разом з канівським фондом «Тарасова земля» здійснюють Всеукраїнську духовно-освітню програму «Нащадки великих українців».

Ще навесні цього року, у квітні, серед школярів сіл Моринці та Шевченкове Звенигородського району на Черкащині, а також учнів-земляків незабутнього Максима Рильського у селі Романівка Попільнянського району Житомирщини та міста Сквири Київської області було проведено літературний історико-краєзнавчий конкурс «Свою Україну любіть». Переможцями творчого змагання стали юні поети, новелісти, історики, краєзнавці, яких відзначили найкращою нагородою — поїздкою на батьківщину Тараса Шевченка.

І ось гості з Житомирщини разом зі своїм «провідником», Максимом Рильським, з хвилюванням і радісним піднесенням ступили на Тарасову землю. Разом з головою фонду «Троянди і виноград» прибув ще один онук співця краси, Андрій Рильський. Він, філолог-арабіст за фахом, 34 роки мешкає у Москві, є активістом Українського центру у російській столиці, всіляко допомагає братові Максиму пропагувати творчу спадщину великого поета і перекладача, свого діда.

— Я привіз в Україну, — поділився щиро Андрій Богданович, — свого сина Максима, правнука Рильського. Щоб він, також філолог, відчув дух Шевченкового краю, побачив Тарасову колиску у Моринцях, вклонився могилі на Чернечій горі, поспілкувався зі своїми ровесниками.

Автограф від Максима Рильського

Земляки Кобзаря зустріли гостей у мальовничому місці, серед роздолля байраків, ставків, степових пагорбів. Це ця «земля, — за проникливим рядком Максима Тадейовича, — яку сходив Тарас малими босими ногами, земля, яку скропив Тарас дрібними росами-сльозами...» Духмяним вінком з поезій Шевченка та Рильського зустріли діти Кобзаревого краю своїх друзів з Житомирщини.

А згодом відбулося найсокровенніше: гості відвідали у Моринцях відтворену за малюнками дідову хату-музей, де побачив світ майбутній Пророк українського народу. Поклали квіти до пам’ятника матері поета, побували у чудовій школі, де навчаються нащадки великого Кобзаря. Діти швидко роззнайомилися між собою, обмінювалися адресами і навіть просили автографи у правнука Рильського, 18-літнього Максима.

У Керелівці-Шевченковому, після екскурсії до місцевої школи, літературно-меморіального музею та відтвореної батьківської хати поета, учні побачили у селі Будищі легендарного велета-дуба, в дуплі якого малий Тарас ховав від чужих очей свої перші малюнки..

— Скільки б разів я не приходила до цього місця, — розповідала десятикласниця з села Тарасівки Звенигородського району Люда Данилюк, — а щоразу завмирає серце. Я уявляю, як чотирнадцятилітній Тарас бігав цими каштановими алеями, милувався розлогим гіллям старезного дуба і, потайки від пана Енгельгардта, малював...

«Троянди й виноград — красиве і корисне»

Після Звенигородщини, учасники проекту виїхали до Канева. Піднялися на найвищу духовну вершину України, Чернечу гору, поклали кетяги калини до могили Кобзаря. На літературно-мистецькому вечорі відомий канівський краєзнавець і активіст фонду «Тарасова земля» Михайло Іщенко повідав дітям, що Рильський і Шевченко, як вияви найвищого українського духу, нероздільні. Максим Тадейович, глибоко шануючи «апостола правди і любові», причетний до 45 видань творів Тараса Шевченка, а до 18-ти з них написав вступні статті. А ще завдяки зусиллям співця троянд і винограду у Каневі було створено першу лісомеліоративну станцію, яка захистила Чернечу гору від вітрової та дощової ерозії. Росте на території Шевченківського національного заповідника й дуб Рильського, посаджений ним у 1961 році.

— Я пам’ятаю цю поїздку більш як сорокалітньої давнини, — з хвилюванням переповів Андрій Рильський. — Мені було тоді десять років, і дід мене взяв з собою до Канева. У мене досі зберігається документальна кінострічка про вшанування на Горі пам’яті Тараса Шевченка у 1961 році. Копії цієї хроніки я хочу передати музеям Черкащини, Житомирщини, Києва.

Вірші Шевченка і Рильського, ліричні пісні і музика стали епілогом всеукраїнської духовно-освітньої програми «Нащадки великих українців».

Втім, запевнив її завзятий координатор Максим Рильський, проект на цьому не завершується. Навпаки, він розправляє свої крила.

— Наш фінансовий партнер, — каже Максим Георгійович, — Укрпромбанк, підтримуватиме й надалі поетичні, мистецькі традиції, котрі розширюють світогляд дітей. Адже жодні підручники і хрестоматії не замінять цих зворушливих, безпосередніх зустрічей, які відбулися на батьківщині Максима Тадейовича та на Тарасовій землі. Зустрічі, які посіяли у дитячих душах красиве і корисне, утвердили у них причетність до великої культури великої нації.

Черкаська область.

Фото автора.


iншi матерiали роздiлу "суспільство"

Народе мій, у твоїй правді — сила
У 1933 році середня тривалість життя чоловіків в Україні становила 7,3 року. Жінок — 10,9. Цифри переконують більше, ніж слова. За всю письмово зафіксовану історію людства, стверджує науковець... 

Читачі «Голосу України» розповідають:
«У нас на городі біля горіха є дві могилки. Тут поховані мої прадід і прабабуся. У 1933 році вони відмовилися їсти на користь своїх дітей, аби ті вижили. Моя мама вижила, але теж постраждала від... 

Скорбота без святотатства
Як відомо, президент Росії Дмитро Медведєв відмовився брати участь у жалобних заходах з нагоди 75-річчя Голодомору, бо побачив за ними не трагедію «братнього» народу, а політичні спекуляції нинішньої... 

Ціна життя — золоті сережки
Моя бабуся ніколи не купує борошно кілограмами. Тільки мішками. А її горище завжди мені нагадувало склад продовольчого магазину, тільки дуже затишний — із в’язками цибулі, розкладеними на деках... 

Пролежали вони недовго. Померли, хто де...
У мого прадіда Захара було одинадцятеро дітей, у його рідної сестри Палашки — п’ятеро. Жодного не залишилося.  
Eкспорт матерiалiв

За умови повного або часткового вiдтворення посилання на
www.golos.com.ua є обов'язковим (для iнтернет-ресурсiв гiперпосилання).