Пізнє одруження — купа дітей

У Тетяни та Андрія Корнійчуків — одинадцятеро дітей. На Житомирщині таких сімей немало. Та є одна цікава обставина, яка вирізняє цю родину з-поміж інших. Як правило, багатодітні подружжя починали сімейне життя досить рано. А тут по-іншому.

У рідному робітничому селищі Головиному, що в Черняхівському районі, Андрій вивчився на екскаваторника. Куди тільки не направляли працювати, звідти — у відрядження. Отак поїздив по Україні, а потім повернувся додому. Одружився аж у 30 років. Сам сміється: скільки дівчат бачив скрізь, а дружину вибрав-таки на батьківській землі. Пізнє, як за нашими уявленнями, одруження не завадило здійснити давню мрію — мати багато дітей. Сам він у батьків єдиний син. У Тетяниних було п’ятеро.

— Як Бог дасть, — каже Тетяна Іванівна, коли її запитують, чи ще чекати поповнення в сім’ї. Не секрет, що батьки, в яких десятеро й більше дітей, зазвичай віруючі. Але тут теж трохи не так, як у всіх.

— Дружина вірує в Бога, а я невіруючий, — зауважує глава багатодітної родини. Ця різниця у поглядах на життя ніскільки не заважає подружжю. Тут панують злагода і взаємодопомога.

Старша дочка вже працює, інші діти ще навчаються — хто в школі, а хто в тому самому училищі гірничих технологій, яке колись закінчив батько. А наймолодшій Маринці нещодавно виповнилося два рочки.

Познайомилися ми, коли сім’ї вручали ключі від нового будинку. До того Корнійчуки жили в Головиному, в тісному, як для такої родини, помешканні.

До речі, в будинку, можна сказати, щаслива аура. До цього тут жили Володимир Буката та його дружина Валентина. Він колишній військовий льотчик, з Росії повернувся в Україну, служив у Житомирі. Як власні дочки уже повиростали, створив дитбудинок сімейного типу, взявши на виховання п’ятеро сиріт. Тепер мають власний котедж у райцентрі, споруджений за допомогою доньок. Туди й перебралися.

Житомирська область.

Фото автора.