Нині, коли минуло понад 60 років від дня закінчення Великої Вітчизняної війни, особливо гостро стоїть питання про долю тих, хто брав у ній участь.
Ці люди нині — зовсім старенькі пенсіонери. Багатьох уже серед нас немає. А хто ще залишився в живих, як правило, прикуті до ліжка чи тяжко хворі. І не у всіх є близькі люди.
У дитинстві, коли формується організм, нинішні діти війни недоїдали, недосипали, мерзли. Це нещасна, забута частина пенсіонерів України, покалічених духовно і соціально війною. Тож, як на мене, не варто їх добивати і сьогодні, через 61 рік після війни! Не слід порушувати чи відміняти прийняті на їх захист закони і навіть Конституцію. Адже в статті 22 розділу 2 Конституції України задекларовано, що