Голос України - А що насправді?

На тлі політичних подій, хоч як дивно, майже загубилася тема економіки. Щоправда, чимало аналітиків і деякі політики твердять: ми в кризі. Але Президент Ющенко відкидає це, бо зростання ВВП за п’ять місяців становило чотири відсотки. Тож усе гаразд на тлі безвладдя. Чи так насправді буває?

А насправді здається, ніби ніхто не знає, що саме в цій галузі відбувається. Хоч дані Держкомстату свідчать: Кабмін працює успішно. Утім, українська статистика у всі часи — навіть найнесприятливіші — не сумнівалася у безгрішності нашого уряду, хоч кожен наступний звинувачував попередній у приписках.

Наші керманичі не визнають кризового стану, але його ознаки дуже очевидні. Приміром, те, що болить усім: зарплати та пенсії. Заборгованість із зарплати за перші три місяці року, за даними Держкомстату, зросла на два відсотки і перевищила 1 млрд. грн. Пенсії уряд поки що виплачує, але за рахунок бюджету. Такі його дії злочинні, бо, за даними статистики, саме пенсійне відомство загрузло в боргах: за перші три місяці року дефіцит його фонду становив понад 6 млрд. грн. Але ж Пенсійний фонд планував віддавати в оборот кошти, котрі надходять, з тим щоб одержувати відсотки й за рахунок цього збільшувати пенсії та соціальні допомоги. Натомість він створив годівничку для жирних котів: сам постійно бере в борг, віддаючи відсотки, про що я писала в одній з публікацій «Теми».

А борги дедалі зростають. І не лише в Пенсійного фонду. Приміром, «Нафтогаз України» за блакитне паливо розраховується з Росією за рахунок кредитів. Водночас платежі за нього в Україні різко скоротилися. І так дивовижно, що за газ ще хтось платить. Адже кредиторсько-дебіторська заборгованість за перші три місяці року зросла і становить відповідно 346,9 та 432,9 млрд. грн. Саме стільки учасники ринку винні одне одному. Неважко полічити, скільки річних бюджетів уміщує ця сума. Водночас дефіцит держбюджету за такий само період становить 1,6 млрд. грн. А за інформацією НБУ, за три перші місяці року збільшився також валовий зовнішній борг України — на 2,97 відсотка: з 38,818 млрд. дол. до 39,971 млрд. дол. Страшні цифри, але здається, ніби вони нікого не непокоять. Як і те, що буде, коли з першого липня ми почнемо платити за газ за світовими цінами, котрі не закладені в жодному бюджеті...

Тепер про успіхи щодо зростання за п’ять місяців ВВП на 4% та приросту промисловості на 2,4%, й чи це нас утішає. Одні аналітики твердять, що успішні показники окремих галузей — не що інше, як останній подих перед катастрофою. Другі теж вважають, що ми швидкими темпами рухаємося до колапсу, але дивуються: як, усупереч недолугій політиці уряду, ми ще не рухнули в економічну прірву?

Чимало фахівців переконані: цього не сталося лише завдяки тіньовій, неофіційній владі — представників промисловців і підприємців, якій невигідне загострення економічної ситуації. Готуючи для себе надійний стартовий майданчик, вона міцно тримає віжки управління у руках. І саме з цією силою нині веде переговори про коаліцію одна з партій, котра може бути правлячою. Спостерігачі вважають, що коли цього не станеться, то тіньова влада попустить віжки — єдине гальмо, котре поки що утримує економіку на крутизні кризи...

І це схоже на правду. Принаймні її ніхто не спростовував. То, може, «йолі-палі», цим силам уже годі бавитися бирюльками та нарешті домовитися?